Ухвала суду № 22530124, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. КиївК-16030/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Глівінської С.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року

у справі № 18/284

за позовом Дочірнього підприємства «Торговий дім «Вінніфрут»Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»

до Державної податкової інспекції у місті Рівне

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Торговий дім «Вінніфрут»Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі відповідач) скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 жовтня 2005 року № 0004842341/0/23-124 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог т.1 арк. справи 137).

Постановою Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2005 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842341/0/23-124 від 05 жовтня 2005 року в частині застосування абзацу 2 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо строків сплати суми фінансових санкцій з моменту його прийняття. В решті позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»витрати по сплаті судового збору в розмірі 42,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року постанову Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2005 року скасовано і прийнято нову постанову. Позов задоволено. Скасовано рішення Рівненської ОДПІ від 05 жовтня 2005 року № 0004842341/0/23-124 про визначення ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 501320,00 грн. Присуджено ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»судові витрати 127,50 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рівненська ОДПІ Рівненської області провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Рівненської філії ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 974/23-00/25949751 від 27 вересня 2005 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги, зокрема, вимог статті 1, пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у непроведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 100264,00 грн. по операціях з продажу товарів невласного виробництва.

05 жовтня 2005 року на підставі акту перевірки Рівненська ОДПІ Рівненської області прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842341/0/23-124, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 501320,00 грн.

Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що господарські операції, які проводилися Рівненською філією ДП «ТД «Вінніфрут» ВАТ «Вінніфрут», не являються оптовим продажем товарів з відстрочкою платежу та, як наслідок, повинні були проводитися через реєстратор розрахункових операцій, у звязку з чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням є правомірним. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, тобто податковий орган помилково визнав застосовані штрафні санкції податковим зобов'язанням.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що отримання готівкових коштів від дебітора за раніше реалізований товар є позареалізаційною операцією у відповідності до положень постанови Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року «Про ведення касових операцій в національній валюті», у звязку з чим у позивача був відсутність обовязок використання реєстратора розрахункових операцій згідно приписів пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та, як наслідок, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням є неправомірним. Також суд апеляційної інстанції відзначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим зобов'язанням, проте у даному випадку йде спір про те, чи мало місце порушення вимог законодавства, що регулює готівковий обіг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, Рівненська філія ДП «ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»здійснює оптову торгівлю, що підтверджується договорами поставки, накладними на відвантаження товару, товарно-транспортними накладними.

Як вбачається з акту перевірки, в касі підприємства були оприбутковані готівкові кошти на загальну суму 10264,00 грн. згідно прибутковий касових ордерів (т.2 арк. справи 77-89) за продаж продукції, яка не являється продукцією власного виробництва.

Зокрема, у вказаних прибуткових касових ордерах зазначено, що підставою внесення грошових коштів є погашення дебіторської заборгованості.

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно приписів пункту 1.2 статті 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), позареалізаційні надходження - надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

З огляду на те, що позивач згідно прибуткових касових ордерів здійснював оприбуткування грошових коштів у касу підприємства за відвантажений покупцям товар за договорами поставки товару з відстрочкою платежу, що за своєю суттю є погашенням дебіторської заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі спірним рішенням є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Рівне підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева