Постанова № 22528894, 03.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 5027/1371/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Глобал Дизайн”, вих. № 4 від 25.01.12р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 11.01.2012 року

у справі 5027/1371/2011

за позовом: приватного підприємства “Штайнгофф Пропертіз”, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Глобал Дизайн”, м. Сторожинець

про стягнення 46926,64 грн.

За участю представників:

позивача: не зявився (належно повідомлений);

відповідача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Гончарук О.В.) від 11.01.2012 року у справі №5027/1371/2011 задоволено позовні вимоги приватного підприємства “Штайнгофф Пропертіз” до товариства з обмеженою відповідальністю “Буковина Глобал Дизайн” про стягнення 46926,64 грн.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 46926,64 грн. заборгованості та 1510,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В додаткових поясненнях (вх.1735 від 13.03.12р.) відповідач стверджує, зокрема, що видаткові накладні містять перелік обладнання, про поставку якого сторони не домовлялися. Поряд з тим, вказує, що видаткові накладні не можуть бути належним доказом поставки товару, оскільки відповідач не уповноважував жодну особу на прийняття товару від позивача, тому підписувати накладні міг лише директор. Однак, суд першої інстанції не дослідив того, що підписи на накладних та актах візуально не відповідають підпису директора ТзОВ “Буковина Глобал Дизайн”.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.1143 від 16.02.12р.) заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що починаючи із 21 грудня 2011р. та до моменту винесення рішення місцевим господарським судом, відповідачем не було подано жодних пояснень, заперечень чи спростувань щодо позовних вимог, відтак, на думку позивача, порушень щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права судом не вбачається.

13.03.2012р. представник відповідача подав заяву (вх.1711 від 13.03.12р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підписів на видаткових накладних та актах директору ТзОВ “Буковина Глобал Дизайн” ОСОБА_2., оскільки місцевий суд розглянув спір без участі представника відповідача за наявності його клопотання про відкладення розгляду, чим позбавив відповідача можливості подати таку заяву місцевому суду та захистити свої права.

Названа заява відхилена апеляційним судом з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13.12.2011р. місцевий суд порушив провадження у справі, розгляд справи призначив на 27.12.2011р., зобовязав відповідача подати відзив на позов.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання 27.12.2011р., відзиву не подав, 26.12.2011р.подав клопотання, в якому повідомив, що не може зявитися в судове засідання у звязку з відрядженням, просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 27.12.2011р. суд задоволив клопотання відповідача, розгляд справи відклав на 11.01.2012р., та попередив відповідача, що у разі неявки його представника в судове засідання, спір буде розглянутий за наявними у справі матеріалами. Ухвалу суду відповідач отримав 30.12.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повторно не забезпечив явку свого представника в судове засідання 11.01.2012р., відзиву на позов чи будь-яких клопотань, заперечень проти позову не подав.

Відтак, твердження відповідача про те, що місцевий суд за наявності клопотання відповідача про відкладення розгляду справи розглянув спір без участі представника відповідача, чим позбавив відповідача можливості подати заяву про призначення експертизи місцевому суду та захистити свої права, є такими, що суперечать закону та фактичним обставинам справи..

Крім того, відповідно до ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як зазначено вище, відповідач не подав місцевому суду жодних заперечень проти позову, як і не подав заяви про призначення експертизи.

За таких обставин, призначення апеляційним судом судової експертизи за клопотанням сторони, яка не заявляла клопотання про призначення експертизи суду першої інстанції, та отримання експертного висновку, свідчить про прийняття апеляційним судом додаткових доказів у справі, які могли бути надані суду першої інстанції у разі подання такого клопотання зацікавленою стороною, що суперечить нормам ст.101 ГПК.

В судове засідання 03.04.2012 року представник позивача не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, подав заяву про долучення до матеріалів справи Додатку №1 до Договору поставки товару №1-03 від 01.09.10р.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 вересня 2010 p. приватним підприємством “Штайнгофф-Пропертіз”, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю “Буковина Глобал Дизайн”, як покупцем, укладено договір поставки товару а №1-03 .

Згідно з п. п. 1.1. договору продавець зобов'язується продати покупцю обладнання (товар), перелік та вартість якого визначені у додатку №1 до даного договору, як невід'ємної частини даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товар поставляється кількома партіями згідно погодженого плану відвантажень.

Відповідно до п.2.2. договору, поставка товару здійснюється силами, засобами і рахунок покупця безпосередньо на площах за місцезнаходженням продавця.

Згідно з пунктом 2.3. договору після завантаження товару на транспортний засіб покупця складається двосторонній акт прийому - передачі, в якому сторони фіксують перелік кількість обладнання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування суми, вказаної у рахунках - фактурах на поточний банківський рахунок продавця не пізніше ніж за чотири календарних дні від дати поставки товару.

Датою поставки вважається дата передачі продавцем товару, що засвідчується актом прийому-передачі (п.4.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43560,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛНА - 00014 від 28 жовтня 2010 року на суму 10680,00 грн., №ЛНА - 00015 від 28 жовтня 2010 року на суму 21000,00 грн., №ЛНА - 00016 від 28 жовтня 2010 року на суму 3600,00 грн., №ЛНА - 00017 від 08 грудня 2010 року на суму 8280,00 грн. та актами приймання-передачі основних засобів від 28.10.10р. та від 08.12.10р., які підписані представниками двох сторін, підписи яких скріплені печатками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив товар у строк, встановлений договором, у звязку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату №3 від 18.02.2011р., яка залишена без задоволення.

Доказів оплати поставленого товару суду не надано.

За несвоєчасну оплату товару на підставі п.7.1 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 3366,64грн., нарахована за період з 02.11.2010р. по 02.05.2011р від суми боргу за товар, поставлений по 3-х накладних та акту від 28.10.2010р., та за період з 12.12.2010р. по 12.06.2011р. від суми боргу за товар, поставлений по накладній та акту від 08.12.2010р.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.599 ЦК України, зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43560,00 грн., який він мав оплатити упродовж чотирьох календарних днів від дати поставки товару. Проте, своїх зобовязань відповідач не виконав, товар не оплатив.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

За порушення строків оплати товару умовами договору (п.7.1) передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача, задоволення позовних вимог та стягнення основного боргу в сумі 43560,00 грн. та 3366,64 грн. пені.

Доводи апелянта про те, що позивач поставив товар, який не передбачений договором, що відсутні належні докази поставки товару, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, умов договору (п.п.2.2, 2.3), відповідач самостійно отримав товар у позивача. Після завантаження товару на транспортний засіб відповідача сторонами складені акти приймання-передачі основних засобів від 28.10.2010р. та від 08.12.2010р., які з боку відповідача підписані директором відповідача ОСОБА_2., підписи якого скріплені печаткою товариства. Видаткові накладні також підписані відповідачем та скріплені його печаткою Товар, який вказаний у видаткових накладних, міститься в переліку товару, переданого директору відповідача по актах приймання - передачі,. що дає підстави для висновку про отримання відповідачем в особі його директора товару від позивача на загальну суму 43560,00 грн., та спростовує доводи відповідача.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно зясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 11.01.2012 року у справі 5027/1371/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.

Постанова підписана 06.04.2012р.