Рішення № 22528255, 03.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5023/1058/12

вх. № 1058/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Дозорець Р.С. (посв. № 268 від 24.11.2011 р.)

1. позивача - ОСОБА_2 (дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 р.)

2. позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 73 від 21.03.2012 р.)

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків ,

2. Зміївської міської ради, м. Зміїв

до Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Зміїв

про стягнення 8 150,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (надалі - Відповідач) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - 1. Позивач) суму у розмірі 8 150,35 грн. за шкоду, завдану скидом забруднених недостатньо очищених вод у р. Мжа на рахунок Зміївської міської ради (надалі - 2. Позивач) та покладення на Відповідача судового збору.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 1. Позивача у судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 2. Позивача у судове засідання не з'явився, про причини свої неявки суд не повідомив. Витребуваних судом документів не надав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Прокурора, 1.Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В ході проведення Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевірки щодо відшкодування субєктами господарювання збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства встановлено, що 1. Позивачем до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно з наказом Державною екологічною інспекцією в Харківській області в результаті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на Зміїївському районному комунальному водопровідно каналізаційному підприємстві (акт від 13-17,20-24,27-30.09.2010 року № 156/07-41) та на підставі даних журналу первинного обліку водовідведення по формі ПОД-13 та результатів аналізів стічних вод від 28.05.2010 року №98-пл/174,175, від 09.09.2010 № 174-пл/311,312, протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 22.0.2010 № 185-бп/331,332 зафіксовані перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування Укр. №4622А/Хар нормативі ГДС забруднюючих речовин, які скидаються в складі стічних вод з очисних споруд №№1,2 м. Зміїв до р. Мжа, по наступним інгредієнтам, з зазначенням в середньому фактичні концентрації цих забруднюючих речовин в стічних водах становили (в мг/л): (а) по випуску № 1 (з очисних споруд № 1) - азот амонійний - 36,38; нітрити 0,35; ХСК 95,56; сульфати 145,53; фосфати 9,32; залізо загальне 1,61; завислі речовини 18,6;

(б) по випуску № 2 (з очисних споруд № 2) азот амонійний 49,58; нітрити 1,825; нітрати - 7,41; ХСК 115,46; сульфати 190,95; фосфати 15,28; залізо загальне -2,05; завислі речовини 18,13.

Встановлені в дозволі на спеціальне водокористування нормативи по цим речовинам наступні (в мг/л): (а) по випуску № 1 - азот амонійний 2; нітрити 0,3; ХСК 80; сульфати 140; фосфати 305; залізо загальне 0,2; завислі речовини 15;

(б) по випуску № 2 - азот амонійний 3,8; нітрити 0,85; нітрати- 2,2; ХСК 80; сульфати 129,0; фосфати 0,1; залізо загальне - 0,3; завислі речовини 15,0.

Обсяг стоків скинутих до р. Мжа за період з 28.05.2010 року по 16.09.2010 склав з очисних споруд № 1 4593,0 м3. з очисних споруд № 2 21873,0 м3.

Тобто в ході вказаної перевірки встановлено, що за період з 28.05.10. по 16.09.10. очисні споруди не забезпечували нормативну очистку стічних вод. Обсяг скиду забруднених «недостатньо очищених» стічних вод у р. Мжа склав 26466 м3. Нормативну очистку стоків забезпечували очисні споруди №№ 1, 2 в м. Зміїв які скидали стічні води у р. Мжа.

Перевищення дозволених концентрацій виявлені по азоту амонійному, нітритам, нітратам, ХСК, сульфатам, фосфатам, залізо загальне, завислі речовини.

Таким чином, підприємство здійснювало скид стічних вод з очисних споруд в р. Мжа з перевищенням дозволених концентрацій встановлених в дозволі на спецводокористування Укр. № 4622 А/Хар, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Для усунення порушень природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлених під час здійснення перевірки Позивачем був наданий припис від 01.10.2010 року № 10-25-129, яким було приписано забезпечити нормативну очистку стічних вод на скидах у річку Мжа з очисних споруд, не допускати перевищень нормативів ГДС забруднюючих речовин у складі стічних вод до р. Мжа постійно.

В звязку з виявленими порушенням посадовими особами державної екологічної інспекції в Харківській області було з урахуванням норм передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., розраховано суму шкоди та складено претензію № 189 від 05.10.2010, щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 11150,35 грн. Після отримання претензії та розрахунку шкоди відповідачем шкода заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства добровільно сплачена не була.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором Державної екологічної інспекції в Харківські області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001899 від 29 вересня 2010 року та постанова про накладення адміністративного стягнення № 10-26-389 від 29 вересня 2010 року, згідно яких за порушення ст. 44 Водного кодексу України директора Зміївського РКВКП Тарапата А.І. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн. Даний штраф був сплачений у добровільному порядку, згідно з платіжним дорученням № 394 від 15 жовтня 2010 року.

У випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Розяснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

Виходячи з наданих до матеріалів справи документів, доказів щодо сплати шкоди завданої скидом забруднених недостатньо очищених вод у р. Мжа на момент розгляду справи сплачена не була, що підтверджується відсутністю даних доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора, 1.Позивача та Відповідача повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Згідно ст.1 Водного Кодексу України, водокористування це використання води (водних обєктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних обєктів).

Згідно ст.1 Водного Кодексу України, вода стічна це вода, що утворюється в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, карєрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадіння атмосферних опадів.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Водного Кодексу України, водокористувачі зобовязані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України, водокористувачі зобовязані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних обєктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст. 49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається органами охорони навколишнього природного середовища. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміти скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 70 Водного Кодексу України, скидання стічних вод у водні обєкти допускається за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи , винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Виходячи з положень ст.1166 Цивільного Кодексу України “Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини”.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на відсутність в нього грошових коштів. Проте суд не приймає таке заперечення виходячи зі змісту ст. 617 ЦК України, у якій зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.111 Водного Кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону “Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.”

Згідно п.1.6 Розяснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої скидом забруднених недостатньо очищених вод у р. Мжа, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Позивача по справі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 1, 44, 48, 49, 70, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ст.ст. 617, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 27, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (63404, Харківська область, м. Зміїїв, вул. Червоноармійська, 24, р/р 26008103839500 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 21231318, МФО 351005) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області шкоду, завдану скидом забруднених недостатньо очищених вод у р. Мжа у розмірі 8 150, 35 грн. на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Зміївської міської ради Харківської області на р/р 33117331700228, код ЄДРПОУ 24134337, банк ГУДКУ у Харківській області, УДК у м. Зміїв, МФО 851011 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (63404, Харківська область, м. Зміїїв, вул. Червоноармійська, 24, р/р 26008103839500 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 21231318, МФО 351005) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 06 квітня 2012 року

по справі № 5023/1058/12.