Рішення № 22528234, 03.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5023/910/12

вх. № 910/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов. № 288-1-4/31 від 19.12.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 863 від 03.10.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто " в о. Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", м. Харків

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 24 990,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто " в о. Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", подано позовну заяву до господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (надалі - Відповідач) майнові збитки у розмірі 24 990,00 грн. та покладення на Відповідача судового збору.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданій заяві про уточнення позовних вимоги просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку щодо прийняття уточнень (зменшення) позовних вимог до розгляду.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.03.2009 по вул. Новгородській в районі буд. № 71 м. Харкова сталося зіткнення автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_4 з автомобілем марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_1 під керуванням власника ОСОБА_3. В результаті ДТП автомобілям були завдані механічні пошкодження.

Згідно довідки № 52/Д/1024 від 19.03.2009 року Управління Державтоінспекції УМВС України в Харківській області за порушення правил дорожнього руху на водія автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 ОСОБА_4 та водія автомобіля марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_1 ОСОБА_3 складено адміністративний матеріал, який направлено для розгляду у Дзержинський районний суд м. Харкова.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.03.2009 року по справі № 3-2080/09 за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4, водія автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 та ОСОБА_3, водія автомобіля марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_1, визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та підвергнуто адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340,00грн. кожного.

Автомобіль марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 було застраховано в Харківській філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», за Полісом добровільного страхування транспортних засобів № 19 G- 0229717 від 19.09.2008 року (далі - Страховий поліс), який було укладено на підставі «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119», зареєстрованих 15.03.2007р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, реєстраційний № 0670676 (далі - Правила).

Згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 20 квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», Харківська філія ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» перейменована в Харківську філію ПАТ«УСК«ГАРАНТ-АВТО».

Для визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику застрахованого автомобіля, Позивач звернувся до незалежного суб'єкта оціночної діяльності - Фоменка Сергія Станіславовича за проведенням автотоварознавчого дослідження. Під час проведення огляду пошкодженого автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 був присутній водій іншого автомобіля марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_1, учасника ДТП, Сітніков Артем Олександрович, який погодився з наявними пошкодженнями та про що підписався в Акті технічного огляду. За проведення автотоварознавчого дослідження з оцінки матеріальних збитків, завданих власнику застрахованого автомобіля ХФ ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» сплатила 350,00грн., про що свідчить Платіжне доручення № 644 від 06.04.2009 року.

Згідно Висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 000037 від 30.03.2009 року сума матеріального збитку складає 283 611,38грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 9.24. «Правил» при страхуванні транспортного засобу на повну вартість, у разі його знищення (коли розмір відшкодування перевищує 75% страхової суми), Страховик виплачує страхове відшкодування у розмірі всієї страхової суми за вирахуванням безумовної франшизи і залишкової вартості транспортного засобу.

Згідно заяви страхувальника вартість цілих запчастин автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. НОМЕР_2 після ДТП складає 135 000,00грн.

Оскільки завдані матеріальні збитки (283 611,38грн.) складають 80,82% від страхової суми, страхове відшкодування розраховувалося, відповідно до п. 9.24. «Правил», виходячи з вартості автомобіля - страхової суми, зазначеної у Страховому полісі (350 975,00грн.). Від страхової суми було віднято вартість цілих запчастин автомобіля після ДТП (135 000,00грн.) та передбачена договором франшиза у сумі 1 754,88грн.

Виконуючи договірні зобов'язання перед страхувальником Позивач визнав ДТП страховою подією та, згідно Листа Вигодонабувача за Страховим полісом (ЗАТ «ОТП Банк»), сплатив страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_4 у загальній сумі 214 220,12грн., про що свідчить Платіжне доручення № 1033 від 11.06.2009р.

Постановою Дзержинського районного суду від 30.03.2009р. винними у ДТП визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та кожного підвергнуто однаковому адміністративному стягненню, то, на думку Харківської філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», пропорційна частина вини ОСОБА_3 у відшкодуванні майнової шкоди становить 50% від понесених збитків (214 570,12грн.* 50%= 107 285,06грн.).

ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» в особі Харківської філії для захисту своїх майнових інтересів звернулася в Дзержинський районний суд м. Харкова з позовом до двох відповідачів: до ОСОБА_3 на основну суму боргу 82 295,06грн. (107 285,06грн.-24 990,00грн.=82295,06грн.) та до ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» на ліміт відповідальності страховика 24 990,00грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.05.2011 року по справі № 2-273/11 позов задоволено повністю.

Проте Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.06.2011 року по справі № 22-Ц-12677/2011 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в частині стягнення шкоди з відповідача ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» скасовано і провадження по справі в цій частині закрито. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що між юридичними особами - ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» в особі Харківської філії та ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» виник спір з приводу виконання договору страхування, а тому такий спір треба вирішувати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідачем надане платіжне доручення за № 3105 від 29.03.2012 р. на суму 24 990,00 грн. щодо страхової виплати та прийнятої до розгляду заяви Позивача про зменшення позовних вимог

Дослідивши матеріали справи, у тому числі надане Відповідачем платіжне доручення за № 3105 від 29.03.2012 р. на суму 24 990,00 грн. щодо страхової виплати та прийнятої до розгляду заяви Позивача про зменшення позовних вимог, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточненні (зменшені) позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач, який є боржником у грошовому зобовязанні згідно з ч.3 ст.510 ЦК України, не виконав свого зобовязання за вказаними вище договорами, тому, відповідно до ч.1ст.612 ЦК України, вважається таким, що прострочило виконання зобовязання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При дослідженні матеріалів справи та розгляді справи судом встановлено, що Відповідачем надано докази, які підтверджують погашення майнових збитків, а саме платіжне доручення за № 3105 від 29.03.2012 р. на суму 24 990,00 грн. щодо страхової виплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 510, 525, 598, 599, 612 Цивільного кодексу України, статтями 1, 179, 193 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти зменшення позовних вимог Позивача до розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. № 99 А-3, код ЄДРПОУ № 31236795) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (61035, м. Харків, просп. Гагаріна,129, код ЄДРПОУ № 21192908) сплачений судовий збір в сумі 1 609,50грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 06 квітня 2012 року

по справі № 5023/910/12.