Рішення № 22528201, 02.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5023/482/12

вх. № 482/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 10.08.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ГІДРОЕКОЛОГІЯ", м. Запоріжжя

до ТОВ "БМВ Лізинг", м. Харків

про стягнення 19779,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОЕКОЛОГІЯ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором № 2201/23 від 21.01.2011 р. в розмірі 18876,18 грн.; пені в розмірі 705,92 грн.; інфляційних 56,63 грн.; 3% річних в розмірі 141,18 грн.; судового збору в розмірі 1609,50 грн.; адвокатських витрат в розмірі 2500,00 грн. у звязку з неповною оплатою вартості поставленого обладнання за договором.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки порядок сплати за договором передбачає виконання сторонами двох умов: підписання підсумкового акту приймання-здачі робіт та введення в експлуатацію обладнання. Також, відповідач вказував, що у відповідності з п. 5.3. договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати не настав, оскільки позивачем не виконано вимоги п. 6.2 договору, а підстав для нарахування пені, 3% річних, індексу інфляції, судового збору в розмірі 1609,50 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн. не вбачається.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.04.2012 р. за вх. № Д 380/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з'явився.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.04.2012 р. за вх. № 6923, надав заяву про залучення до матеріалів справи копії доповнення № 3 до договору № 2201/23 від 21.01.2011 р., яка судом задовольняється та надана копія доповнення судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.04.2012 р. за вх. № 6877, надав письмові заперечення на відзив, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.04.2012 р. за вх. № 6925, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях представник позивача вказував, що у п.2 договору про надання юридичних послуг від 19.01.2012 р. була допущена помилка та замість ТОВ "БМВ Лізинг" була помилкова вказана ПП «Діоніс». Це підтверджується п.1 договору, а також іншими матеріалами справи. Дані письмові пояснення судом залучаються до матеріалів справи та вони приймаються судом до уваги.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 30.03.12 за вх. № 3237, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому процесі, призначеному на цю дату, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне. Як зазначено в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не було надано до суду доказів зайнятості представника відповідача в іншому процесі, та те, що відповідач не довів суду неможливість заміни свого представника по справі і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

21.01.2011 року між сторонами був укладений договір № 2201/23 (надалі договір).

Згідно з умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОЕКОЛОГІЯ" (постачальник) зобов'язалося поставити, а Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (покупець) оплатити водопідготовче обладнання (обладнання) на умовах визначених договором.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, загальна сума договору складає 125841,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%, що складає 20973,20 грн.

Згідно п.1.5. договору специфікація обладнання приведена в додатку № 1, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. договору датою поставки обладнання вважатися дата передачі обладнанням згідно з накладною на складі постачальника.

Відповідно до п. 3.6. сторони зобов'язалися протягом 5 робочих днів після виконання робіт по шеф - монтажу обладнання та пуско - налагоджувальних робіт підписати підсумковий акт про здачу - приймання робіт і введення обладнання в експлуатації.

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що передача обладнання здійснюється на складі постачальника за накладною.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець перераховує 1-у предоплату у розмірі 35% від загальної суми договору, що складає 44044,32 грн. (у тому числі ПДВ 20%), на поточний рахунок постачальника після підписання договору, а згідно п.5.2. договору покупець перераховує 2-у предоплату у розмірі 50% від загальної суми договору, що складає 62920,50 грн. (у тому числі ПДВ 20%) на поточний рахунок постачальника на протязі 45 днів після 1-й предоплати.

Згідно п. 5.3. решту суми у розмірі 15% від загальної суми договору, що становить 18876,18 грн. (у тому числі ПДВ 20%) покупець перераховує на поточний рахунок на протязі 3-х робочих днів після підписання підсумкового акту про здачу - приймання робіт і введення обладнання в експлуатацію відповідно п. 6.2. договору.

Відповідно до п. 6.2. договору обладнання вважається зданим в експлуатацію після успішного завершення приймальне - здавальних випробувань, в ході яких комісією, що складаються з представників покупця і постачальника, будуть зафіксовані стабільні показником роботи обладнання, що забезпечують виконання вимог, зазначених у додатку № 2 до договору. Здача обладнання оформляється відповідним підсумковим актом про здачі - приймання робіт та введення обладнанням в експлуатацію, який сторони зобов'язані підписати не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після успішного закінчення приймальне - здавальних випробувань.

Згідно п. 7.5. у разі затримки покупцем строку оплати по п. 5.3. покупець сплачує неустойку в розмирі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона сплачується, від недоплаченої суми за кожен день прострочки. У такому випадку термін гарантії на поставлене обладнання зменшується на термін затримки оплати за п. 5.3., а в разі несплати протягом 15 календарних днів після підписи акта про здачу - приймання робіт, покупець повністю лишається гарантії на поставлене обладнання.

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії договору настає з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення терміну гарантії на обладнання.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що відповідачем на виконання п. 5.1. та п. 5.2. договору були перераховані грошові кошти про що свідчать платіжні доручення:

- № 2635 від 02.02.2011 р. на суму 22344,32 грн.;

- № 2636 від 03.02.2011 р. на суму 21700,00 грн.;

- № 2717 від 29.03.2011 р. на суму 20000,00 грн.;

- № 2728 від 06.04.2011 р. на суму 42920,50 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт отримання ним даного обладнання за договором.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт № Г-1404016 від 19.10.2011 р., складеним за договором на суму 125841,00 грн. Згідно даного акту позивачем була проведена зборка обладнання, пуско-налагоджені роботи та ознайомлення персоналу відповідача з правилами експлуатації обладнання. Також, в даному акті вказувалося про те, що сторони претензій один до одного не мають.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що акт приймання-здачі виконаних робіт № Г-1404016 від 19.10.2011 р., складений за договором на суму 125841,00 грн., є підсумковим актом про здачі - приймання робіт та введення обладнанням в експлуатацію, складання якого було передбачено умовами договору, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати позивачу решти суми у розмірі 15% від загальної суми договору, що становить 18876,18 грн. (у тому числі ПДВ 20%) , на протязі 3-х робочих днів після підписання даного акту.

Проте суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу решти суми у розмірі 15% від загальної суми договору, що становить 18876,18 грн. (у тому числі ПДВ 20%).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідач не розрахувався перед позивачем повністю за обладнання і заборгував позивачеві грошові кошти у розмірі 18876,18 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 18876,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 7.5. договору господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі у розмірі 18876,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованих інфляційних у розмірі 56,63 грн. та суми нарахованих 3% річних у розмірі 141,18 грн., в зв'язку з чим дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом визначається особа, яка відповідає встановленим цією статтею певним кваліфікаційним вимогам та яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом ОСОБА_1, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 18.09.2002 р., та позивачем 19.01.2012 р. було укладено договір про надання юридичних послуг № 1901/12 щодо представництва адвокатом інтересів позивача з приводу стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2201/23 від 21.01.2011 р.

Також, 19.01.2012 р. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1901/12 адвокат ОСОБА_1 отримав від позивача 2500,00 грн. за договором про надання юридичних послуг № 1901/12.

За таких обставин та враховуючи те, що адвокат ОСОБА_1 був присутній у судових засіданнях по справі та представляв інтереси позивача, суд вважав, що позивачем у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України доведено, що витрати у сумі 2500,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 пов'язані з судовим розглядом даної справи.

Також, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн. за подання позовної заяви до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (61162, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, буд 12, код ЄДРПОУ 31643019, р/р 26000016815861 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОЕКОЛОГІЯ" (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 9; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 24; код ЄДРПОУ 25478659, р/р 260022805000 у ОАО «СЕБ-банк» м. Київ, МФО 300175) суму заборгованості за договором № 2201/23 від 21.01.2011 р. в розмірі 18876,18 грн.; пеню в розмірі 705,92 грн.; інфляційні в розмірі 56,63 грн.; 3% річних в розмірі 141,18 грн.; судовий збір в розмірі 1609,50 грн. та суму адвокатських витрат в розмірі 2500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 06.04.2012 р.