Постанова № 22526036, 05.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р. Справа № 5015/4323/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.12

у справі№5015/4323/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

доЗакритого акціонерного товариства "Західно-Український Консорціум"

простягнення та визнання недійсним пункту угоди

В судовому засіданні 29.03.12 оголошувалась перерва до 05.04.12.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 за дов. від 30.12.11;

від відповідача: ОСОБА_5 за дов. від 23.01.11.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" у липні 2011 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Західно - Український Консорціум" 599 153,04 грн основного боргу, 31 755,11 грн інфляційних, 46 307, 14 грн пені, 16 595, 01 грн - 3 %річних. Водночас, позивач просив визнати недійсною частину 2 пункту 5 Угоди від 05.11.09 про врегулювання відносин та умови акта звірки взаєморозрахунків від 05.11.09, якими виключається відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати платежів за надане фінансування згідно з Генеральним договором факторингу від 06.02.08 №25-08Ф та додаткової угоди до нього від 02.10.08. Позивач також зазначав, що рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.09 у іншій справі №10/140 йому відмовлено у стягненні 599 153,04 грн боргу, разом з цим, 05.11.09 між сторонами укладено Угоду про врегулювання відносин з погашення вказаної заборгованості та складено акт звірки взаємних розрахунків, однак відповідачем спірні кошти не сплачені. Щодо визнання частково недійсною угоди та акта звірки взаємних розрахунків, позивач посилався на те, що умови котрими виключено відповідальність боржника за несвоєчасне виконання зобов'язання суперечать приписам статей 548, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про

Доповідач: Добролюбова Т.В.

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. При цьому, позивач посилався також на приписи статей 215, 217, 526, 548, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.11, ухваленим суддею Левицькою Н.Г., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з преюдиціальності фактів установлених рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.09 у іншій справі №10/140, яким позивачеві було відмовлено у стягненні з відповідача 599 153,04 грн боргу, а пункт 1.8 Додаткової угоди №14 від 02.10.08 на підставі якого нараховані спірні кошти визнано нікчемним. Водночас, суд установив, що укладення правочинів, направлених на виконання нікчемного і недійсного правочину суперечить законодавству, тому дійшов висновку, що Угода про врегулювання відносин від 05.11.09 не породжує юридичних наслідків. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 202, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, статей 35, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Зварич О.В. головуючого, Юрченко Я.О., Якімець Г.Г., постановою від 17.01.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та наводить доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Від Закритого акціонерного товариства "Західно-Український Консорціум" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Західно - Український Консорціум" 599 153,04 грн основного боргу, 31 755,11 грн інфляційних, 46 307, 14 грн пені, 16 595, 01 грн - 3 % річних. Водночас, позивач просив визнати недійсною частину 2 пункту 5 Угоди від 05.11.09 про врегулювання відносин та умови акта звірки взаєморозрахунків від 05.11.09, якими виключається відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що 06.02.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" - фактор та Закритим акціонерним товариством "Західно-Український Консорціум" клієнтом, укладено Генеральний договір факторингу №25/08Ф, за умовами якого фактор зобовязався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобовязався відступити факторові своє право майбутніх грошових вимог до боржників, найменування та реквізити яких вказуються в додаткових угодах до цього договору, які є його невідємною частиною, і здійснювати факторові оплату за користування переданими у розпорядження клієнта грошовими коштами. Судами також установлено, що 02.10.08 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №14 до основного договору, за умовами якої клієнт відступив факторові майбутню грошову вимогу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю ВКТ "Арго". Установлено судами і те, що рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.09 у іншій справі №10/140, яке набрало законної сили, Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" було відмовлено у стягненні з Закритого акціонерного товариства "Західно - Український Консорціум" 599 153, 04 грн боргу, а пункт 1.8 додаткової угоди, на підставі якого нараховані вказані кошти, визнано нікчемним та таким, що не підлягає виконанню. Судами обох інстанцій установлено і те, що 05.11.09, тобто після ухвалення рішення у справі №10/140, сторони підписали Угоду про врегулювання відносин, в якій узгодили графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 599 153,04 грн та склали Акт звірки взаємних розрахунків, котрим засвідчили наявність непогашеної відповідачем заборгованості у спірному розмірі. Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову. Проаналізувавши усі обставини справи, суди установили, і це підтверджується матеріалами справи, що спір у даній справі в частині стягнення 599 153, 04 грн та у справі №10/140 виник з одних і тих же підстав про один і той же предмет спору, за участю тих самих сторін, тому обставини, встановлені судовим рішенням у вказаній справі щодо неправомірності нарахування і стягнення 599 153, 04 грн, не потребують повторного доказування і мають преюдиціальне значення при вирішені даної справи. Статтею 217 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недійсності окремих частин правочину. За приписами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам законодавства. Сторони нікчемного правочину не зобовязані виконувати його умови. Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлюються законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Відтак, як правильно зазначено судами, укладення правочинів, направлених на виконання нікчемного, недійсного правочину, суперечить законодавству. За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Виходячи з наведеного, суди установили, що укладення сторонами Угоди про врегулювання відносин від 05.11.09, якою узгоджено графік погашення 599153,04 грн боргу, нарахованого на виконання умов нікчемного пункту додаткової угоди, а також складання Акта звірки взаєморозрахунків, не створює для сторін правових наслідків та не є підставою для виникнення прав і обовязків. За таких обставин, висновок судів про відмову у позові є правомірними. Доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують викладеного та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.12 у справі №5015/4323/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець