Ухвала суду № 22520636, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК-55744/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ 2 Т»(далі Товариство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009

у справі № 9/220-НА/5025 (22а-15492/08/9104)

за позовом Товариства

до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі Славутська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 позов задоволено; визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 21.02.2007 № 0000282301/0, від 26.04.2007 №0000282301/1, від 21.02.2007 №0000292301/0, від 26.04.2007 №0000292301/1. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з правомірності відображення позивачем у податковому обліку Товариства результатів виконання операцій з продажу імпортованих кузовів, тоді як податковим органом не доведено факту реалізації цього товару на митній території України за цінами нижчими ніж звичайні.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з мотивів незаконного визначення позивачем бази оподаткування ПДВ та податком на прибуток за операціями з продажу на митній території України попередньо імпортованого товару за договірною (контрактною) вартістю товару, а не за його митною вартістю.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 68643 грн. (у тому числі 45756 грн. за основним платежем та 22878 грн. за штрафними санкціями), а також податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1538130,30 грн. (у тому числі 850068 грн. за основним платежем та 688062,30 грн. за штрафними санкціями), було покладено висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 05.04.2007 № 562/23-31259079, про незаконне визначення позивачем бази оподаткування ПДВ та податком на прибуток за операціями з продажу попередньо імпортованих кузовів автомобілів, виходячи з ціни їх реалізації за біржовими угодами, яка є нижчою за митну вартість цих товарів.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обовязок платника застосовувати звичайні ціни при оподаткуванні податком на прибуток операцій з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, випливає з підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому за правилами підпунктів 1.20.1, 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 названого Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

З огляду на наведені приписи Закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток Товариством визначена вірно, тобто із договірної вартості кузовів, установленої під час продажу товарів на біржі. Податковим органом не доведено факту невідповідності ціни продажу спірних кузовів рівню звичайних цін.

Пункт 4.3 статті 4 названого Закону, на який посилалася ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

А відтак слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою відносно незаконності донарахування відповідних сум податкових зобовязань з названих податків Товариству, у звязку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області зі спору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВ 2 Т»задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 у справі № 9/220-НА/5025 (22а-15492/08/9104) скасувати.

3. Постанову господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 у справі № 9/220-НА/5025 (22а-15492/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко