Ухвала суду № 22519027, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. КиївК-11934/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009

у справі№ 7/347а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Макрополь”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

провизнання недійсним акта перевірки та податкового повідомлення

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Макрополь” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним акта перевірки № 1532/23-1/33562843 від 20.08.2007 та податкового повідомлення-рішення № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007.

Постановою господарського суду Львівської області від 22.01.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 постанову господарського суду Львівської області від 22.01.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007, в частині позовних вимог про визнання недійсним акта перевірки № 1532/23-1/33562843 від 20.08.2007 провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Батекс” за період з 01.07.2005 по 01.10.2005 складено акт перевірки № 152/23-2/3 1892363 від 22.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002902300/0/19818 від 27.08.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 13005, 22 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5, п.7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, заниження податку на додану вартість у розмірі 8670, 12 грн.

Позивачем укладені усні угоди в період з 01.07.2005 по 01.10.2005, відповідно до умов яких ТОВ „Батекс” реалізував ТОВ СП „Макрополь” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 52020, 52 грн., виконання угод підтверджуються оформленими належним чином накладними та податковими накладними, розрахунки за отримані товари проведені шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок продавця.

На підставі отриманих від ТОВ „Батекс” податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку в сумі 8670, 12 грн. у складі податкового кредиту, що підтверджується копіями податкових декларацій позивача за вищевказані періоди.

Рішенням голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 по справі № 2-1557/10 визнані недійсними з моменту їх державної реєстрації статут і установчий договір ТОВ „Батекс”, а також свідоцтво № 37014223 про реєстрацію ТОВ „Батекс” платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно до вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що платіжними дорученнями доведено факт сплати підприємством постачальнику податку на додану вартість.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, продавець був внесений до Єдиного державного реєстру, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 у справі № 7/347а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової у Шевченківському районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 у справі № 7/347а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров