Ухвала суду № 22518965, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. КиївК-22371/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарівському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009

у справі№ 5/245/07-АП-24/653/07-АП-5/270/08-АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Зевс”

до Державної податкової інспекції у Комунарівському районі м. Запоріжжя

провизнання нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зевс” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарівському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним рішення №0000142201/0 від 30.07.2007.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.05.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним рішення №0000142201/0 від 30.07.2007 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6755, 77 грн., в інший частині позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства та складено акт № 1511/2201/25483198 від 24.07.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000142201/0 від 30.07.2007, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11395, 10 грн.

Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за зовнішньоекономічними операціями згідно контрактів №01САТ205 від 23.11.2005, № 01САТ205 від 23.11.2004, № 01АІЕ206 від 27.04.2006 з нерезидентами „Mitsubishi Caterpillar Forklift Europe B.V”, Нідерланди, „АІЕ Motor INC”, Тайвань.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, контрактом № 01САТ205 від 23.11.2004 сплата відбулася 22.02.2007 (платіжне доручення № 44), закінчення 90-денного строку - 23.05.2007, вантаж перетнув митний кордон України 15.05.2007, про що свідчать штампи на під митним контролем на СМК від 15.05.2007, тому підстави для нарахування пені в сумі 549,1 грн. відсутні.

За контрактом № 01САТ205 від 23.11.2005 сплата відбулася 12.03.2007 (платіжне доручення № 67), проте вантаж перетнув митний кордон України 12.06.2007 про що свідчать штампи на під митним контролем на СМК від 12.06.2007, період прострочення становить 2 дні - з 10.06.2007р. по 12.06.2007, а розмір пені повинен складати 3533, 33 грн., що свідчить про безпідставність нарахування пені в сумі 6206, 67 грн.

За контрактом № 01АІЕ206 від 27.04.2007 сплата відбулася 07.03.2007 (пла тіжне доручення № 65) недопоставка з періодом прострочення 31 день - з 05.06.2007 по дату повернення суми недопоставленого товару - 05.07.2007.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку.

Згідно з ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті ”Моментом здійснення імпорту” є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття ”момент перетину товаром митного кордону України” визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару ”Під митним контролем” неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску ”Під митним контролем” з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Також, відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України N 307 від 09.07.1997 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за N 43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно - товаросупровідного документа, з відтиском штампу ”під митним контролем” з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації повязано здійснення імпортної операції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарівському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 у справі № 5/245/07-АП-24/653/07-АП-5/270/08-АП слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарівському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 у справі № 5/245/07-АП-24/653/07-АП-5/270/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

С.Е. Острович Суддя М.О. Федоров