Ухвала суду № 22518959, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. КиївК-22353/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка Бузькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 02.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009

у справі№ 8/25А

за позовомДочірнього підприємства „МП Україна” компанії „МП Льогер А/С”

до Державної податкової інспекції у Камянка Бузькому районі Львівської області

проскасування податкового повідомлення рішення.

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „МП Україна” компанії „МП Льогер А/С” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Камянка Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 02.06.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 постанову господарського суду Львівської області від 02.06.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року та складено акт №9/23-0/31475377 від 25.01.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000014303/0 від 31.01.2007, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування на суму 71536 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.1 п. 72 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за жовтень 2006 року на суму 71536 грн.

Відповідно до абзацу 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість, які підлягають включенню до податкового кредиту звітного періоду, визначаються виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що податковим органом не встановлено факту відсутності в позивача податкових накладних, однак помилково обрано позицію, що такі оформлені з порушенням.

Підпунктом ”а” пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, визначено, що в разі, коли в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій вірно застосовані наведені норми. Виходячи із суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, як повернення з бюджету надмірно сплаченого податку безвідносно до податкового періоду, в якому сталася подія надмірної сплати податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону є фактична сплата податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Факт сплати позивачем податку в сумах, задекларованих до відшкодування за листопад 2006 року сплачені позивачем у жовтні 2006 року

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність законодавчої заборони задекларувати до відшкодування в декларації за листопад 2006 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка Бузькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 02.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 у справі № 8/25А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка Бузькому районі Львівської області відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 02.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 у справі № 8/25А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров