Постанова № 22518809, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 рокум. КиївК-24697/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Усенко Є.А.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009

у справі № 9/247/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький абразивний комбінат”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Запорізький абразивний комбінат” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинними податкових повідомлень рішень №0000850802/0 від 03.09.2007, №0000850802/1 від 28.09.2007, №0000850802/2 від 06.12.2007, №0000850802/3 від 18.02.2008.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка декларації з податку па прибуток позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати частини прибутку, що вилучається до бюджету за І квартал 2007 року та своєчасності подання розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році та 1 квартал 2007 року за період з 01.01.2006 по 10.05.2007 та складено акт №323/08-02/00222226 від 20.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №000085802/0 від 03.09.2007, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 270169 грн.: основний платіж 225141 грн., штрафні санкції 45028 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін та винесено податкові повідомлення-рішення №0000850802/1 від 29.09.2007, №0000850802/2 від 06.12.2007, №0000850802/3 від 18.02.2008.

Перевіркою встановлено порушення ст. 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 12.19.2006 № 489-У п.4 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2006 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 № 68 „Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)”, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України частини прибутку, що вилучається до бюджету на загальну суму 225141 грн., у тому числі: за 1 квартал 2007 року 225 141 грн., п.6 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005р, та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006р. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678 „Питання відрахування господарськими організаціями до загальною фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році”, п.6 Порядку відрахування господарськими організаціями до держаного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2006 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2007 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 №68 „Про затвердження порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частин чистого прибутку (доходу)”, а саме позивачем не надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі розрахунки чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році та І кварталі 2007 року, за період І квартал 2006 року, півріччя 2006 року, 3 квартали 2006 року., 2006 рік, І квартал 2007 року. ВАТ „Запорізький абразивний комбінат” засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.10.1995р. № 1379 шляхом перетворення державного підприємства „Запорізький абразивний комбінат” у відкрите акціонерне товариство згідно вимог Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»від 04.03.1992 № 2163 (із змінами та доповненнями) та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992р. № 686 „Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Статуту ВАТ „Запорізький абразивний комбінат” статутний фонд становить 1511475 гривень, який поділено на 30229500 простих іменних акцій. Згідно даних про акціонерів підприємства відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів частина статутного фонду ВАТ „Запорізький абразивний комбінат”, що належить державі, складає 15% (або 226 721,25 гривень). Відповідно до бухгалтерського обліку та звітів про фінансові результати (форма № 2) ВАТ „Запорізький абразивний комбінат” чистий прибуток за 1-й квартал 2007 року складає 4288400 гривень (рядок 220 (прибуток). У декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2007 року ( вх. № 3687 від 03.05.2007) підприємством не заповнено показники у рядку 21.

Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, платником податків не нараховувались та не сплачувались.

Розмір такої державної частки у статутному фонді ВАТ „Запорізький абразивний комбінат” у 1 кварталі 2007 року складав 15 відсотків.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись із судами попередніх інстанцій стосовно відсутності у позивача обовязку зі сплати до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) дивідендів, як виду податку на прибуток, не може погодися з позицією судів щодо відсутності у позивача обовязку виконувати вимоги ст. 63 Закону України „Про державний бюджету України на 2007 рік”.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Положення ст. 63 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” не визнані неконституційними, а тому були обовязковими до виконання зазначеними у них господарськими організаціями.

Таким чином, на ВАТ Запорізький абразивний комбінат”, як на акціонерну компанію у статутному фонді якої державі належить частка (акції, паї), поширювалися вимоги ст. 63 Закону України „Про Державний бюджету України на 2007 рік” щодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету.

Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податкового зобовязання у порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобовязанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення пп.“б” пп. 4.2.2, п. 4.2, ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, та визначати позивачеві штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3, п. 17.1, ст. 17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII, викладеного Законом України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким субєктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону (пункт 3 частини першої статті 14 в редакціїЗакону України від 24.12.2002 р. № 349-IV) прирівняними до податку на прибуток є зобовязання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних не корпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не було підприємство.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обовязком позивача визначеним п. 7 „Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678.

Вказаний порядок розроблений на виконання статті 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” і його приписи щодо сплати платежу у строки, визначені для сплати податку на прибуток, не прирівнюють такий платіж до податку, збору (обовязкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Таким чином, виплати мали бути здійснені на виконання вимог Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а не в наслідок рішень емітента корпоративних прав, про які йдеться у п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, і виплати на виконання вимог цього ж Закону не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається п.1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких обставин, необхідно визнати правомірним визначення позивачеві контролюючим органом до сплати до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено ст. 63 Закону України “Про Державний бюджету України на 2007 рік”.

Визначення ж такого платежу у якості податкового зобовязання на підставі пп. “б” пп. 4.2.2, п. 4.2, ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3, п. 17.1, ст. 17 цього ж Закону є неправомірним, у звязку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення частково незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останні, визнавши недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняте за наслідками адміністративного оскарження, в частині визначення платежу з частини прибутку податковим зобовязанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції частково змінити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини постанови господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 у такій редакції:

“Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі : №0000850802/0 від 03.09.2007, №0000850802/1 від 28.09.2007, №0000850802/2 від 06.12.2007, №0000850802/3 від 18.02.2008 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству “Запорізький абразивний комбінат” основного платежу з частини прибутку у сумі 225 141 грн. податковим зобовязанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45028 грн. визнати недійсним”.

В решті постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

Є.А. Усенко