Ухвала суду № 22518783, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК-55125/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Усенко Є.А.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.03.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі№ 2-а-748/07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест”

доНовоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

Житомирської області

провизнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест” звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними дії Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції та зобовязати відповідача відновити суму відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в розмірі 1221242 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано неправомірними дії Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції по зменшенню товариству з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест” відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в розмірі 1221242 грн. та висновку про порушення вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2005 року по 31.12.2006 року та складено акт №431/05-53/23-20/33529350 від 31.05.2007.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не виявлено факт заниження або завищення суми податкових зобовязань, заявлених в податкових деклараціях, які б спричинили нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій (в разі наявності), а виявлено лише завищення відємного значення обєкту оподаткування в порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, податкове повідомлення платнику податків не було направлене.

Тому, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, керуючись тим, що оскільки складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників) акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, повязаних із обчисленням і сплатою податків (обовязкових платежів), а також інші матеріали документальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо), не можуть розглядатись як акти у розумінні частини четвертої статті 2 КАС України і отже не можуть бути предметом спору.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів.

Разом з цим, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно ж до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Згідно абзацу 2 пункту 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням субєкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обовязковий характер для субєктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України

Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест” задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 скасувати із закриттям провадження у справі № 2а-748/07.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

Є.А. Усенко