Ухвала суду № 22518789, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. КиївК-18399/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Усенко Є.А.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.03.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009

у справі№29/34

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Молочна промислова

компанія”

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Молочна промислова компанія” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000672301/2 від 25.11.2004.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.06.2005 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000672301/2 від 25.11.2004 в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 204229 грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 206239 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено перевірку позивача та складено акт № 4441/23-30309474 від 08.07.2004.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 09.07.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 438446 грн.: 219223 грн. основний платіж та 219223 грн. штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження за результатами розгляду скарги позивача ДПА у м. Києві прийняте рішення № 3668/10/25-014 від 18.11.2004, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.07.2004 № 0000672301/0 та рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 10.09.2004 № 14620/10/23-110 в частині донарахування податку на прибуток скасовано у звязку з неврахуванням перевіркою у складі валових витрат суми заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності та у відповідній частині застосовані штрафні (фінансові) санкції.

На підставі зазначеного рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672301/2 від 25.11.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 416498 грн., основний платіж - 208249 грн., штрафні санкції 208249 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не було включено до складу валових доходів суму 7500 грн. передоплати нерезидента. У 4 кварталі 2002 року було отримано попередню оплату за товар (експорт) від нерезидента „Фірма „Уренхольт” (Данія) на загальну суму 26400 тис. грн. До складу валових доходів за 4 квартал 2002 року підприємством було включено суму в розмірі 18900 грн., напротязі 1-3 кв. 2003 року ТОВ „Молочна промислова компанія” було придбано у ПП ОСОБА_3 бензин А-95 для легкового автомобіля на загальну суму 14,1 тис. грн., у т.ч. ПДВ - 2,3 тис. грн. Сума 11,8 тис. грн. за придбане пальне була включена підприємством до складу валових витрат в порушення пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п. 2.2. акту перевірки), згідно з яким до складу валових витрат відносяться 50 % витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Таким чином позивачем було завищено валові витрати на 5900 грн. В порушення пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем було неправомірно збільшено валові витрати на суму нарахованих процентів за використання отриманого фінансового кредиту у розмірі 680800 грн., оскільки при проведенні документальної перевірки не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо належності типу кредитора до комерційного банку або іншої фінансової установи.

Між позивачем та компанією „Agroprodimpex Ciprus Limited” (Кіпр) був укладений кредитний договір № 1-АСМ від 01.06.1999 для проведення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту 1500000 дол. США, форма кредиту - кредитна лінія з наданням коштів згідно плану-графіку з 21.06.1999 по 30.07.1999, термін кредитування - 360 днів: з 21.06.1999 по 21.06.2000, відсоткова ставка - 25% річних (п. 1.1).

Згідно додаткової угоди від 20.06.2000 до кредитного договору від 01.06.1999 № 1-АСМ, укладеного між компанією „Agroprodimpex Ciprus Limited” (Кіпр) та ТОВ „Молочна промислова компанія”, в звязку з виниклою необхідністю, сторони вважають можливим продовжити термін кредитування по кредитному договору від 01.06.1999 № 1-АСМ до 21.06.2003, в звязку з чим термін кредитування продовжується з 21.06.1999 по 21.06.2003. Дата повернення кредиту - 21.06.2003.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці (пп. 5.2.1).

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

На виконання вимог зазначеного Указу Президента України та відповідно до Закону України „Про Національний банк України” Постановою Правління НБУ від 22.12.1999 № 602 було затверджено Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобовязань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, яким у тому числі визначений порядок реєстрації договорів.

Згідно п. 2.10 цього Положення підставою для відмови у видачі територіальним управлінням резиденту-позичальнику реєстраційного свідоцтва (додатка), додатка до індивідуальної ліцензії є: відсутність належним чином оформлених документів, перелічених у пунктах 2.1, 2.6, 2.7 цього Положення; виявлення в поданих документах недостовірної (суперечливої) інформації; невідповідність форми укладеного договору вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач має реєстраційне свідоцтво № 681 від 16.06.1999 на одержання кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора, яке видане начальником управління Національного банку України в м. Києві та Київський області Степаненко А.І. резиденту - ТОВ „Молочна промислова компанія”, за угодою № 1-АСМ від 01.06.1999, укладеною між ТОВ „Молочна промислова компанія” та Компанією „Agroprodimpex Ciprus Limited” (Кіпр).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що реєстраційне свідоцтво оформлене у відповідності до вимог чинного законодавства, видане уповноваженим на те органом, який у тому числі уповноважений перевіряти відповідність поданих для отримання такого свідоцтва документів, тому позивач має право на збільшення валових витрат на суму нарахованих процентів за використання отриманого фінансового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 у справі № 29/34 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 у справі № 2а-31328/08/2070 залишити без змін залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.І. Степашко

Є.А. Усенко Суддя М.О. Федоров