Ухвала суду № 22517560, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. КиївК-11256/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

при секретаріШкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Господарського суду м. Чернігова від 15.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009

у справі №16/206

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл»

доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Камвольно-суконна компанія «Чексіл»(далі по тексту позивач, ЗАТ «КСК «Чексіл») звернулося до Господарського суду м. Чернігова з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.07.2007 №0003782320/0.

Постановою Господарського суду м. Чернігова від 15.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2007 № 689/23/14251734.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2007 №0003782320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 269439 грн.

Виходячи з матеріалів справи, перевіркою не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 269439 грн.

Як встановлено відповідачем та підтверджено наданою податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2007 року, позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 269744 грн.

Судами зазначено, що згідно рядка 19 цієї же декларації позивачем відкориговано платежі з урахуванням положень про вексельні форми відстрочення сплати податку на додану вартість при імпорті товарів, а саме, в рядку 19.1 «до зменшення: суми податку на додану вартість, які не підлягають включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, видані в поточному звітному (податковому) періоді) (рядок 6 декларації)»та зазначено в ньому суму 965 621 грн. В рядку 19.7 декларації «до збільшення: суми податку на додану вартість, які підлягають включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, термін погашення яких припадає на поточний звітний (податковий) період)»позивачем зазначено суму 426441 грн.

Згідно рядка 21 декларації відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склало 269439 грн., які позивачем задекларовано у наступному звітному періоді, тобто - за квітень 2007 року як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Судами встановлено, що позивачем при поданні звітності надано відповідачу відповідні реєстри податкових векселів в залежності від строку їх погашення.

Як вбачається з акта перевірки, суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (березень 2007 року) фактично сплачено позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, що підтверджується наданими відповідачу платіжними дорученнями та банківськими виписками на суму 269439 грн.

Згідно позиції відповідача, від'ємне значення податкового періоду не є податковим кредитом у розумінні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97. Проте, суди попередніх інстанцій правильно не погодилися з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 цього Закон, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобовязання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку па додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Згідно з пп. 7.2.7 п. 7.2 ст.7 даного Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами вірно зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, при визначенні суми податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 ст.7 Закону 168/97 мають також враховуватись приписи п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.11.5 ст. 11 цього Закону, з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується правильність декларування позивачем сум податковою зобовязання та податкового кредиту в розділах І та II декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2007 року.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що при визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2007 року відповідачем безпідставно враховано виключно рядок 18 декларації без врахування значення рядка 19. Відтак у позивача відсутні порушення вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Чернігова від 15.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко