Ухвала суду № 22517448, 03.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2012 р. м. КиївК-30991/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Острович С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року

по справі №2а-6808/09/5/0170

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства

до Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (надалі Сакська ОДПІ в АРК)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до Сакської ОДПІ в АРК про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2009р. №0000581502/0, №0000591502/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АРК від 23.03.2009р. №0000581502/0, №0000591502/0. Стягнуто з державного бюджету України на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства 3,40грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Сакська ОДПІ в АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом була здійснена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2007р., вересень 2008р., за результатами якої складено акт від 13.03.2009р. № 327/15-02/01039576.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, несвоєчасна сплата узгодженої суми податку на додану вартість за деклараціями: №15244 від 18.07.2007р., №19249 від 14.08.2008р. та №20826 від 17.09.2008р.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 23.03.2009р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000581502/0 та № 0000591502/0, про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі за затримку на 292 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання був зобовязаний сплатити штраф у розмірі 1059,58грн. та за затримку на 18 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання був зобовязаний сплатити штраф у розмірі 2738,89грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач подав відповідачу Декларації по сплаті податку на додану вартість:

- за червень 2007р., у графі 27 якої визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за червень 2007р. у сумі 26794,00грн. (строк сплати включно до 20.07.2007р.). Позивачем надані копії платіжних доручень №313 від 21.06.2007р. на суму 3000,00грн., №322 від 26.06.2007р. на суму 6000,00грн., №332 від 05.07.2007р. на суму 14000,00грн., №336 від 10.07.2007р. на суму 2000,00грн. та №341 від 16.07.2007р. на суму 7500,00грн. (де за червень 2007р. вказана сума 1794,00грн.), якими позивач перерахував до Державного бюджету Сакського району 26794,00грн.;

- за липень 2008 року, у графі 27 якої визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за липень 2008р. у сумі 101985грн. (строк сплати включно до 20.08.2007р.). Позивачем надані копії платіжних доручень: №572 від 21.07.2008р. на суму 10000,00грн., №508 від 30.07.2008р. на суму 25000,00грн., №672 від 11.08.2008р. на суму 20000,00грн., №674 від 12.08.2008р. на суму 25000,00грн. та №511 від 13.08.2008р. на суму 21985,00грн., якими позивач перерахував до Державного бюджету Сакського району 101985,00грн.;

- за серпень 2008р., у графі 27 якої визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2008р. у сумі 72647грн. (строк сплати включно до 20.09.2007р.). Позивачем надані копії платіжних доручень: №724 від 18.08.2008р. на суму 12000,00грн., №741 від 21.08.2008р. на суму 16000,00грн., №747 від 26.08.2008р. на суму 15000,00грн. №813 від 28.08.2008р. на суму 9000,00грн. та №934 від 18.09.2008р. на суму 20647,00грн., якими позивач перерахував до Державного бюджету Сакського району 72647,00грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що Сакською ОДПІ в АРК неправомірно зарахувалися сплачені позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Так, відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пункт 5.1 статті 5 цього Закону передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тому, судами попередніх інстанції доречно зауважено на тому, що зазначена норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобовязань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та від обовязку самостійно сплатити суму податкового зобовязання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Крім того, пункт 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 3111%91161, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції, при цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, з наведених положень вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з цілком обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що жодна норма закону не містить у собі положення щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

За таких обставин, прийняті 23.03.2009р. відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000581502/0 та №0000591502/0, якими зобовязано позивача сплатити штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 1059,58грн. та 2738,89грн., є незаконними.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак