Ухвала суду № 22517216, 03.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2012 р. м. КиївК-33822/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Острович С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010р.

у справі №2а-14987/09/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс» (надалі ТОВ «Альянсбудсервіс»)

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим (надалі ДПІ в м.Ялта АРК)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Ялта АРК від 24.12.2008р. №0001931502/0, від 28.01.2009р. №0001931502/1, від 28.01.2009р. №0000171502/1, від 13.04.2009р. №0001931502/2 та №0000171502/2.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010р., позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта АРК від 24.12.2008р. №0001931502/0, від 28.01.2009р. №0001931502/1, від 28.01.2009р. №0000171502/1, від 13.04.2009р. №0001931502/2 та №0000171502/2. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, про що складено акт перевірки від 16.12.2008р. №2775/15-2/33224095.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що повну суму податку на додану вартість, вказану у податковій накладеній №42 від 29.10.2008р., позивач мав віднести до складу податкового зобов'язання жовтня 2008 року. При чому, актом перевірки не встановлено недоліків виданої позивачем податкової накладної №42 від 29.10.2008р.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивачем укладено із ТОВ «Кримський інститут екології і проектування»договір генерального підряду №47 від 15.10.2008р., за яким позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву обєкта основних фондів, встановлено строк виконання робіт 24 місяці з дня підписання договору і передбачено порядок оплати, згідно із яким ТОВ «Кримський інститут екології і проектування»щомісячно сплачує позивачу до 5 числа поточного місяця передоплату у розмірі 50% вартості робіт, узгоджених сторонами на поточний місяць.

На виконання вказаних умов договору ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» перерахувало у жовтні 2008р. на поточний рахунок позивача у банківській установі 291075,96грн., у зв'язку із чим позивач видав податкову накладну №42 від 29.10.2008р. на суму ПДВ 48512,66грн.

За даними акту перевірки вказану суму ПДВ ТОВ «Кримський інститут екології і проектування»відобразило у складі податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008р., в той час, як позивач до складу податкових зобов'язань у цей період включив лише 18849,85грн. по акту виконаних будівельно-монтажних робіт, що на 29662,81грн. менше ніж у контрагента.

На підставі проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2008р. №0001931502/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32629,09грн., з яких за основним платежем 29662,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2966,28грн.

В порядку апеляційного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009р. №0001931502/1 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32629,09грн., з яких за основним платежем 29662,81грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2966,28 грн. та №0000171502/1 про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2966,28 грн.

За наслідками розгляду скарги платника податків податковим органом вищого рівня, податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009р. №0001931502/1 та №0000171502/1 залишені без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2009р. №0001931502/2 та №0000171502/2.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що враховуючи особливості оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобовязань, загальне правило щодо виписування податкової накладної, визначене пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, за яким податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, не може бути беззастережно застосовано до виписування податкової накладної за довгостроковими договорами за наслідками перерахування авансового платежу, в тому числі податку на додану вартість.

Позивач обрав особливий порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлений п.7.10 ст.7 Закону №334, яким передбачено, що платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

При цьому, виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (п.п.7.10.5Закону №334).

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 пункт 7.10 статті 7 Закону №334.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цієї норми.

Враховуючи вказані положення Закону №334, позивачем не було порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168, оскільки чинне законодавство встановлює інші правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, ніж передбачені вищевказаною нормою, за умови обрання платником податку спеціального порядку оподаткування податком на прибуток операцій за довгостроковими договорами, що і було зроблено позивачем.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак