Ухвала суду № 22516875, 01.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2012 р. м. КиївК/9991/85271/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року

по справі №2а/0270/3724/411

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» (надалі ТОВ «Липовецький елеватор»)

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Іллінецька МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Іллінецької МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011р. №0000202301 та №0000212301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 27.07.2011р. №0000202301 та №0000212301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Липовецький елеватор»03,40грн. сплаченого судового збору.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з останнім судовим рішення, ТОВ «Липовецький елеватор»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівником Іллінецької МДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Липовецький елеватор»з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2011р., за результати якої складено акт №266/23/32359396 від 24.06.2011р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ «Липовецький елеватор»ч.2 ст.30, ст.42, ст.45, ст.92, ст.203, ст.215, ст.216, ст.234, ст.532, ст..626, ст.629, ст.655, ст.658 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. На думку відповідача вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Липовецький елеватор» придбання товарів по угоді, визнаної нікчемною. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер та порушують п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за березень 2011р., а також завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі зазначеного акта відповідачем 27.07.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000202301 та № 0000212301.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Судом встановлено, що 01.03.2011р. між ТОВ «Липовецький елеватор»та ТОВ ПКФ «Дельта»укладено договір №ДЛ-009, згідно п.1.1 зазначеного договору Постачальник зобовязується продати, а Покупець прийняти й оплатити на умовах викладених у договорі, продукцію, іменовану надалі «Товар».

Відповідно до видаткових накладних від 07.03.2011р. №ДЛ-105, від 11.03.2011р. №ДЛ-164, від 22.03.2011р. №ДЛ-381, від 15.03.2011р. №ДЛ-225, від 18.03.2011р. №ДЛ-306, від 25.03.2011р. №ДЛ-468, від 29.03.2011р. №ДЛ-564 ТОВ ПКФ «Дельта»було передано, а ТОВ «Липовецький елеватор»прийнято паливо котельне в загальній кількості 410т.

Також ТОВ ПКФ «Дельта»було виписано ТОВ «Липовецький елеватор» податкові накладні від 07.03.2011р. №154, від 11.03.2011р. №238, від 15.03.2011р. №302, від 18.03.2011р. №404, від 22.03.2011р. №480, від 25.03.2011р. №570, від 29.03.2011р. №630, від 30.03.2011р. №663 на спірну суму (в т.ч. ПДВ).

Крім цього з податкових накладних вбачається, що в графі номенклатури міститься «паливо котельне». Відповідно до п.1.2. Договору №ДЛ-009 від 01.03.2011р. номенклатура «Товару»вказується в рахунках, виставлених Постачальником. В рахунку фактури №ДЛ-105 від 07.03.2011 року в графі товар зазначено «паливо котельне».

Згідно договору зберігання від 01.03.2011р. ТОВ «Липовецький елеватор»передає, а ТОВ ПКФ «Дельта»приймає на відповідальне зберігання 410т. палива котельного. Відповідно до накладних прийняття на зберігання ТОВ «Липовецький елеватор»передав, а ТОВ ПКФ «Дельта»прийняв на відповідальне зберігання 410т. палива котельного.

Згідно виставлених ТОВ ПКФ «Дельта»рахунків від 07.03.2011р. №ДЛ-105 та від 11.03.2011р. №ДЛ-164, позивачем було здійснено оплату за паливо котельне на загальну суму 210000грн., згідно до рахунку від 07.03.2011р. №105, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.03.2011р. №1027 та за послуги зберігання на загальну суму 1000грн. згідно рахунку №578 від 30.03.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №1038 від 31.03.2011р.

Судом першої інстанції також встановлено та вбачається із залізничної накладної, що 22.06.2011р. було відправлено, а 27.06.2011р. отримано позивачем 60т. палива рідкого котельного. П.4 даної накладної свідчить про те, що власником вантажу є ТОВ ПКФ «Дельта»для ТОВ «Липовецький елеватор», при цьому дана накладна надавалась позивачем до письмових заперечень на акт перевірки, однак не була взята до уваги податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі ПК України), слід розуміти суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 даного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 цього Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 зазначеного Кодексу).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, податковий орган вважає, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку, нарахованого у звязку з придбанням товарів оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме не відповідність номенклатури товару, зазначеній в податкових накладних, номенклатурі товару, визначеній в сертифікаті якості №241 від 30.03.2011р.

Разом з тим, судом першої інстанції цілком обгрунтовано зазначено, що жоден нормативно правовий акт не зобовязує в графі номенклатура товару в податковій накладній, зазначати номенклатуру, визначену у сертифікаті якості, при цьому звернув увагу на те, що вимоги до податкової накладної визначені у ст.201 ПК України, серед яких є вимога про те, що податкова накладна повинна містити опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Враховуючи викладені норми права та вірно встановленими обставинами справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту за березень 2011р. спірну суму.

Стосовно тверджень податного органу про наявності ознак нікчемності у зазначеному вище правочині, то судом першої інстанції з врахуванням ст.ст.203, 204, 215 Цивільного кодексу України правильно зазначено, що під час проведення позапланової перевірки, ТОВ «Липовецький елеватор»надало податковому органу договір поставки, договір зберігання, первинні документи, зокрема податкові та видаткові накладні й інші, які свідчать про фінансово-господарську діяльності ТОВ «ПКФ»«Дельта»за березень 2011р. в частині господарських операцій з ТОВ «Липовецький елеватор»по поставці товару.

Слід також звернути увагу на те, що під час судового розгляду відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував ту обставину, що на час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ТОВ ПКФ «Дельта», який міститься в матеріалах справи, та пояснень представників відповідача контрагентом позивача у березні 2011р. було взято на себе зобовязання зі сплати податку на додану вартість на суму, що була задекларована позивачем в аналогічному звітному періоді як податковий кредит.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011р.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Л.В. Ланченко