Ухвала суду № 22516196, 19.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2012 р. м. КиївК-9467/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 02.08.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008

у справі № 13/195А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Тек Вікна Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 02.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008, позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2007 № 135250002611630/0 про зменшення бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 6395,00 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на 6395,00 грн. слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті від 13.06.2007 № 1028/73/15-2/33562377, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість без проведення оплати у попередньому податковому періоді.

Суд касаційної інстанцій не вбачає порушень судами норм матеріального права при вирішенні даної справи, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобовязання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, оплата придбаного позивачем у лютому 2007 року у ВАТ «Львівгаз»природного газу та послуг з транспортування такого газу на суму 38367,28 грн., в тому числі ПДВ на суму 6395 грн., здійснена позивачем у березні 2007 року платіжним дорученням від 05.03.2007 №284. В цьому ж періоді на підставі отриманих у березні 2007 року податкових накладних сформовано податковий кредит.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування у квітні 2007 року податок на додану вартість у сумі 6395 грн. у межах проведеної у попередньому податковому періоді оплати, що відповідає вимогам п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 02.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло