Ухвала суду № 22516199, 19.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2012 р. м. КиївК-8142/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008

у справі № 5/55/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізьке карєроуправління»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 20.02.2007 № 0000182300/0-2583/10-23 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток нерезидентів у сумі 10307,81 грн., у тому числі 8290,99 грн. основного платежу та 2016,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4, п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 09.02.2007 № 195/23/00110183 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач під час виплати доходу у вигляді процентів на користь нерезидента Гарлібан Ентерпрайзіз Лімітед за кредитним контрактом № 1 від 23.12.2005, не утримував та не сплачував податок на репатріацію таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007 № 0000182300/0/2583/1023 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 10307,81 грн., у тому числі 8290,99 грн. основного платежу та 2016,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Між позивачем (позичальником) та Гарлібан Ентерпрайзіс Лімітед (Кіпр) укладено кредитний контракт №1 від 23.12.2005, згідно із яким кредитор надав позичальнику кредит, за користування яким позичальник сплатив відсотки у загальній сумі 55273,26 грн., а саме: 17.04.2006 у сумі 66910,87 грн.; 30.06.2006 у сумі 16997,04 грн.; 29.09.2006 у сумі 31365,35 грн.

Позивач включив до складу валових витрат витрати зі сплачених нерезидентові відсотків.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Вимоги п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобовязують резидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр укладено Міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, статтею 8 якого передбачено, що відсотки, отримані з джерел в одній Договірній Державі особою із постійним місцеперебуванням в іншій договірній Державі, не підлягають оподаткуванню у першій державі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про правонаступництво України»від 12.09.1991 № 1543-XII Україна є правонаступником прав і обовязків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Стаття 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначає спеціальні правила, зокрема п. 18.1. цієї статті визначено: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Зважаючи на те, що міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема передбачено, що відсотки, отримані з джерел в одній Договірній Державі особою із постійним місцеперебуванням в іншій договірній Державі, не підлягають оподаткуванню у першій державі, а також виходячи із встановленої судами попередніх інстанцій обставини щодо подання нерезидентом позивачеві - особі, яка виплачує йому доходи, довідки від 27.02.2006 Відомства по оподаткуванню Міністерства фінансів Республіки Кіпр, що є компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно із законодавством такої країни, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для утримання позивачем податку при виплаті на користь нерезидента доходу з джерелом його походження з України відсотків за користування кредитом.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено усі доводи податкового органу щодо недотримання позивачем вимог п. 3, п.4, п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, в результаті чого порушень вимог наведених положень закону не виявлено.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло