Ухвала суду № 22509603, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. КиївК-7174/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Хомініч С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009 та постанову Господарського суду м. Києва від 02.07.2007

у справі № 25/207-А Господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві) від 19.01.2007 № 0000361640/2 про визначення ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр.-Кан Пауер»»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 966995,50 грн. (в т.ч. 85308,00 грн. основний платіж та 881687,50 грн. штрафні (фінансові) санкції). За висновком суду дії позивача з включення підтверджених податковими накладними сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

СДПІ у м. Києві проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр.-Кан Пауер»»при декларуванні сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, березень 2005 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2006 № 520/1640/21661022 та прийнято вказане податкове повідомлення-рішення.

Згідно з актом перевірки позивач порушив підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 167/98-ВР. Порушення полягало в завищенні податковий кредиту в деклараціях за липень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, за березень 2005 року на загальну суму 85308,00 грн. внаслідок включення цієї суми податку на підставі податкових накладних, виписаних приватними підприємствами (ПП) «Арктос»та «Фартекс-Сервіс».

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у постачальника товарів (робіт, послуг).

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Будь-яких доводів на спростування факту виконання господарської операції, на яку видані ПП «Арктос»податкові накладні, ДПІ не наводить.

Відповідно до пункту 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

В судовому процесі встановлено факт укладання 10.03.2005 між позивачем та ПП «Фартекс-Сервіс»договору купівлі-продажу труб, на поставку яких вартістю 10068401,28 грн., включаючи ПДВ, ПП «Фартекс-Сервіс»виписано податкову накладну від 31.03.2005 № 18, сума ПДВ в якій складає 1678066,88 грн. В подальшому у звязку з розірванням цього договору згідно з додатковою угодою до нього від 07.04.2005 позивач повернув трубу нержавіючу вартістю 10068401,28 грн., втому числі ПДВ 1678066,88 грн., на підтвердження чого ним виписана видаткова накладна (повернення) від 08.04.2005 № ВП-0000003, а в податковому обліку за квітень 2005 року провів коригування суми податкового кредиту на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.03.2005 № 18 з дотриманням вимог ст. 4 цього Закону.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про не відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.07.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко