Ухвала суду № 22509638, 22.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2011 р. м. КиївК-39126/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Приватного підприємства «Аль-Віссам трейдінг Ко», Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 у справі № 2-а-5096/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Аль-Віссам трейдінг Ко»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

про визнання нечинним рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у м. Іллічівську від 11.10.2007 № 0090142350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2122500,00 грн. на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(Закон № 265/95-ВР) та № 0090132350 - в розмірі 501653,88 грн. на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95); податкові повідомлення-рішення цієї ж ДПІ від 11.10.2007 № 0090122350/0 та від 19.11.2007 № 0090122350/1 про визначення Приватному підприємству (ПП) «Аль-Віссам Трейдінг Ко»податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 851139,00 грн., в тому числі 680475,00 грн. основний платіж та 170664,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В позові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Іллічівську від 11.10.2007 № 0090071700/0 та від 19.11.2007 № 0090071700/1 про визначення Приватному підприємству (ПП) «Аль-Віссам Трейдінг Ко»податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2771,81 грн., в тому числі 841,24 грн. основний платіж та 1930,57 грн. штрафні (фінансові) санкції відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 11.10.2007 № 0090122350/0 та від 19.11.2007 № 0090122350/1; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Аль-Віссам Трейдінг Ко»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, вважаючи, що апеляційним судом порушено статтю 204 Цивільного кодексу України, пункти 1, 12 ст. 9, пункт 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення судом пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), статті 159 КАС України.

Одночасно ДПІ заперечує проти задоволення касаційної скарги позивача, вважаючи її безпідставною.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу ДПІ.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ПП «Аль-Віссам Трейдінг Ко» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 28.09.2007 № 2438-23-0301-31210672, про порушення підприємством підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та заниження внаслідок цього податкових зобовязань за ІІІ, ІУ квартали 2006 року, І, ІІ квартали 2007 року на загальну суму 680475,00 грн. Згідно з актом перевірки склад порушень податкового законодавства полягав в наступному: підприємство не включило до складу валового доходу в деклараціях за 2006 рік (ІУ квартал), І квартал, І півріччя 2007 року доход від продажу товарів на загальну суму 3663160,00 грн. ( в тому числі, за 2006 рік (ІУ квартал) 2900365,00 грн., І квартал 2007 року 472804,00 грн., І півріччя 2007 року 289991,00 грн.), а також в декларації за 2006 рік доход від надання послуг комісії (комісійну винагороду) в сумі 2140,00 грн.; занизив валовий доход на 1097957,00 грн. (втому числі за 9 місяців 2006 року на 21181,00 грн., за І півріччя 2007 року на 1076776,00 грн.) та завищив валові витрати за І квартал 2007 року на 38466,00 грн. внаслідок неправильного обліку залишків товарно-матеріальних цінностей на початок та кінець звітного податкового періоду при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів; занизив валові витрати за 2006 рік (ІУ квартал) та І півріччя 2007 року на загальну суму 4531630,00 грн., що складає витрати на придбання товарів, а також завищив валові витрати за І квартал 2007 року на 441233,00 грн., які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами (а.с. 14-18, т. 1).

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08. 2005 за N 925/11205) із змінами і доповненнями, внесеними

Наказом ДПА України від 13.06.2007 N 354 (наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984) встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як свідчить зміст зазначеного акту, висновок про заниження доходу за ІУ квартал 2006 року на 2680698,00 грн. та за І півріччя 2007 року на 15328,00 грн. ґрунтується на даних бази АРМ «Митниця»щодо ввезених позивачем на територію України товарів за контрактом від 10.01.2006 № 17/52. При цьому тільки відносно суми 15328,00 грн. в акті є посилання на вантажну митну декларацію (від 24.04.2007 № 005172). Не містить акт будь-яких посилань і на первинні або інші документи, які б підтверджували отримання позивачем комісійної винагороди в сумі 2140,00 грн. по договору комісії № 4 від 20.07.2006, укладеного з ТОВ «Глорія Джинс», або ж надання позивачем відповідної послуги, що давало б підстави відповідно до пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР зробити висновок про виникнення у позивача обовязку збільшити валовий доход по першій із подій, з якими ця норма повязує збільшення валового доходу платника податку.

При відсутності в бухгалтерському обліку підприємства відображення операцій з придбання та реалізації товарів вартістю 2680698,00 грн. та 15328,00 грн. податкові зобовязання з використанням інформації щодо здійснення таких операцій, отриманої з інших джерел, зокрема від органів митного контролю, могли бути визначені контролюючим органом за правилами, встановленими пунктом 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, тобто за непрямими методами з дотриманням вимог цього пункту, зокрема щодо процедури визначення податкових зобовязань у такий спосіб. В іншому випадку донарахування суми податкових зобовязань на підставі даних, отриманих з інших джерел, а не на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку платника податків, є не правомірним.

Це ж саме стосується і висновку контролюючого органу про неправильне визначення позивачем приросту (убутку) балансової вартості запасів та відтворення такого в податковому обліку. Згідно з актом від 28.09.2007 факт наявності товарно-матеріальних цінностей, зазначених у актах інвентаризації, наданих позивачем під час перевірки, не був встановлений шляхом вибіркової звірки з посиланням на відсутність на підприємстві складського обліку (а.с. 15, т.1).

Викладене дає підстави для висновку, що доводи ДПІ про заниження позивачем валового доходу за 2006 рік (9 місяців, ІУ квартал), І півріччя 2007 року на загальну суму 3793983,00 грн. (2680698,00 грн.+15328,00 грн.+1097957,00 грн.) та завищення валових витрат за І квартал 2007 року на 38466,00 грн. не можуть бути визнані обґрунтованими. З огляду на те, що залишкова сума заниження позивачем валового доходу згідно з актом перевірки складає 1011067,00 грн. (за ІУ квартал 2006 року -263600,00 грн., за І квартал 2007 року 472804,00 грн., за І півріччя 2007 року 274663,00 грн.), завищення валових витрат 441233,00 грн., а заниження валових витрат - 4531630,00 грн., висновок судів попередніх інстанцій про відсутність законних підстав для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток є правильним по суті безвідносно до мотивів, яким цей висновок обґрунтований.

Правильним є і висновок суду апеляційної інстанції про правомірність рішення від 11.10.2007 № 0090132350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 501653,88 грн. на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Як встановлено судом, відповідно до квитанції № 848 від 13.04.2007 підприємство здало в касу банку для зарахування на банківський рахунок 100000,00 грн. готівкою, які в касу підприємства не були оприбутковані ( в касовій книзі надходження готівки в цій сумі не відображено); готівкові кошти видавались під звіт без звітування відповідальною особою у встановленому порядку за використання раніше отриманих нею готівкових коштів (без надання до авансового звіту платіжних документів, що підтверджують витрачання готівки в загальній сумі 1653,70 грн.) (а.с. 35, т. 1). Цим обставинам суд апеляційної інстанції дав правильну юридичну оцінку, зробивши висновок про порушення позивачем пунктів 2.6 та 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (з наступними змінами та доповненнями) та про наявність у контролюючого органу підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 1 Указу № 436/95.

Що ж стосується висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної сили рішення від 11.10.2007 № 0090142350, то вони не можуть бути визнані такими, що зроблені з дотриманням вимог норм частини 2 ст. 69, статей 70, 71, 86 КАС України.

Суд встановив, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з цим рішенням слугував висновок ДПІ про порушення позивачем пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР внаслідок здійснення розрахункових операцій на загальну суму 424500,00 грн. без проведення цих операцій через реєстратор розрахункових операцій. До такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі прибуткових касових ордерів, виписаних з 15.03.2007 по 04.05.2007, про приймання від субєктів підприємницької діяльності фізичних осіб готівки в цій сумі як виручки від реалізації товарів (а.с. 34, т. 1).

Скасовуючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи ДПІ стосовно того, що порушення було встановлено на підставі наданих позивачем під час перевірки касових та платіжних документів, спростовані поясненнями представника позивача та показаннями свідка ОСОБА_2, згідно з якими такі документи для перевірки не надавались. Висновок же суду апеляційної інстанції про правомірність рішення від 11.10.2007 № 0090142350 обгрунтований посиланням на встановлений в судовому процесі факт реалізації підприємством товарів на суму 424500,00 грн. з отриманням готівкових коштів в розрахунок.

Правильне встановлення судом апеляційної інстанції факту реалізації позивачем товарів та здійснення розрахунків на таку суму, однак, не є достатнім для правильного вирішення питання щодо обовязку позивача здійснити ці розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Нормою пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) (пункт 12 ст. 9 Закону № 265/95-ВР).

Як свідчить приєднана до справи копія картки рахунку 361 за період з 01.01.2006 по 31.06.2007, готівкові грошові кошти, оприбуткування яких в касу було оформлено прибутковими касовими ордерами від 15.03.2007 (53000,00 грн.), від 16.03.2007 (1900,00 грн.), від 20.03.2007 ( 10000,00 грн.), від 30.03.2007 (80000,00 грн.), від 14.04.2007 (50000,00 грн.), від 13.04.2007 (32000,00 грн.), від 18.04.2007 (14600,00 грн. та 40000,00 грн.), від 27.04.2007 (13000,00 грн.), від 04.05.2007 (30000,00 грн.), отримані від субєктів підприємницької діяльності фізичних осіб як виручка від реалізації товарів (тканини) із зазначенням рахунків-фактур, дати виписування яких не співпадають з датами оприбуткування готівки (виписування рахунків-фактур мало місце до оприбуткування готівки). В картці також є посилання на склад, дати договорів, витратні накладні на відпуск товару (а.с. 3-5, т.2). Цьому доказу суди попередніх інстанцій не дали будь-якої оцінки, тоді як зясування обставин, щодо яких є дані в зазначеній картці, має суттєве значення для правильного висновку стосовно того, чи здійснювались позивачем операції з розрахунків із субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, від яких отримані грошові кошти на загальну суму 424500,00 грн., одночасно з передачею їм товарів та в місці передачі останніх, а отже і для висновку щодо обовязку позивача застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні цих розрахунків.

Недотримання судами попередніх інстанцій вимог зазначених норм процесуального права призвело до ухвалення судових рішень у відповідній частині позовних вимог, що не відповідають вимогам статті 159 КАС України, у звязку з чим, враховуючи межі касаційного перегляду справи, встановлені частиною 1 ст. 220 КАС України, та відповідно до частини 2 ст. 227 цього Кодексу вони в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи у відповідній частині позовних вимог суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, встановити обставини справи з дотриманням вимог процесуальних норм та вирішити спір відповідно до норм матеріального права.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України здійснено в межах касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Аль-Віссам Трейдінг Ко»задовольнити частково, касаційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську залишити без задоволення.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 в частині позовних вимог про скасування рішення ДПІ у м. Іллічівську від 11.10.2007 № 0090142350, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписА.М.Лосєв

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко