Ухвала суду № 22509601, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-56417/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 у справі № 24/508/07-АП Господарського суду Запорізької області

за позовом Бердянської обєднаної державної податкової інспекції

до 1. Приватного підприємства «Укрремобладнання»,

2. Приватного підприємства «Сізіф-Буд-Луг»

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009, в задоволенні позову Бердянської ОДПІ Запорізької області про визнання недійсним господарського зобовязання з поставки інформаційних послуг на загальну суму 4695,00 грн., здійсненого Приватним підприємством (ПП) «Укрремобладнання»та Приватним підприємством (ПП) «Сізіф-Буд-Луг»в березні квітні 2005 року, застосуванні наслідків, встановлених частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України (ГК), відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані посиланням на те, що на момент укладання та виконання зоговязання ПП «Сізіф-Буд-Луг»було зареєстроване субєктом підприємницької діяльності та платником податків, а один лише факт припинення в подальшому юридичної особи ПП «Сізіф-Буд-Луг»не може бути підставою для визнання цього зобовязання недійсним.

В касаційній скарзі Бердянська ОДПІ Запорізької області просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 207, 208 ГК, частини 1 ст. 72 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що протягом березня-квітня 2005 року між ПП «Укрремобладнання»та ПП «Сізіф-Буд-Луг»укладено усний договір про надання інформаційних та транспортних послуг, виконання якого підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 04.03.2005, 17.03.2005, 21.03.2005, 28.03.2005, 31.03.2005, 06.04.2005, 15.04.2005, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 04.03.2005 № 57, 17.03.2005 № 17/03/8, від 21.03.2005 № 21/03/01, 28.03.2005 № 28/03/01, 31.03.2005 № 31/03/3, 06.04.2005 № 06/04/5, 15.04.2005 № 15/04/5, податковими накладними від 04.03.2005 № 48, 17.03.2005 № 60, 21.03.2005 № 4153, від 28.03.2005 № 175, 31.03.2005 № 185, 06.04.2005 № 198, 15.04.2005 № 132/2, 15.04.2005 № 132/3.

Факт виконання відповідачами зазначеного договору позивачем не оспорюється.

Фактичною підставою позову слугувала та обставина, що постановою Господарського суду Луганської області від 31.01.2006 № 9/758пн-ад визнано недійсним запис від 25.01.2005 № 13821020000002593 про державну реєстрацію ПП «Сізіф-Буд-Луг»(код ЄДРПОУ 33351670) та припинено цю юридичну особу.

Відхиляючи доводи позивача, суд правильно виходив з того, що сам факт визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП «Сізіф-Буд-Луг» не є безумовним свідченням вчинення цим підприємством будь-якого господарського зобовязання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ПП «Сізіф-Буд-Луг» при укладанні оскаржуваного правочину (вчиненні господарського зобовязання) не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді справи, по якій ухвалене зазначене судове рішення.

В судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаної угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобовязання, що виникло на підставі цього договору.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору позивач в судовому процесі не наводив.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За відсутності доведеності в судовому процесі умислу у відповідачів при укладанні спірного правочину (вчиненні господарського зобовязання), який відповідає характеру дій, визначених в гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України, суд дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для застосування конфіскаційних наслідків недійсності господарського зобовязання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009, постанову Господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко