Ухвала суду № 22505284, 27.07.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Градовського Ю.М.,

при секретарі Тегляєвій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю(далі ТОВ) «ОВЕН», Дочірне підприємство(далі ДП) фірма «ГОМЕР» про визнання права власності, -

встановила:

У січні 2004 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6, а саме на садівничий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку АДРЕСА_2, ТОВ «Овен», ДП фірму «Гомер», автомобіль HYUNDAI Sonata , державний номерний знак НОМЕР_1, за собою право власності на 1/2 частину садівничого будинку АДРЕСА_1, 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2, 1/2 частину ТОВ «Овен», 1/2 частину ДП фірму «Гомер», 1/2 частину автомобіля HYUNDAI Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, оскільки на нього складений заповіт на все майно ОСОБА_6.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на:

- 1/2 частки садового будинку АДРЕСА_2;

- 1/2 частки земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_2;

- 1/2 частки автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4;

Визнано за ОСОБА_5 право власності на:

- 1/6 частки садового будинку АДРЕСА_2;

- 1/6 частки земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_2;

- 1/6 частки автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4;

- 49/150 частки статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕН» ( індентифікаційний код 13917674).

В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину садового будинку № 592 «а» та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2; на 1/2 частину автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, посилаючись на порушення судом норм права.

В інший частині рішення залишити без змін.

В частині визнання за ОСОБА_5 права власності на частку спадкового майна рішення сторонами не оскаржується.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а тому в не оскаржуваній частині рішення суду не переглядається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 21.12.1984 року по 24.07.2003 року, тобто по день смерті останнього, перебували у шлюбі, а тому спірні - садовий будинок, земельна ділянка та автомобіль є спільним майном подружжя.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 21.12.1984 року по 24.07.2003 року, тобто по день смерті ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_4 перебувала із останнім у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Приморським відділом РАГС м. Одеси, актовий запис НОМЕР_7 від 21.12.1984 року.

Факт смерті ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 26.07.2003 року, виданим Першим відділом РАГС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Згідно заповіту від 09.12.1992 року ОСОБА_6 за життя заповів все своє майно ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6, виданим Київським відділом РАГС м. Одеси.

У 1992 році ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заснували ТОВ «ОВЕН», статут якого зареєстровано рішенням № 721 виконкому Приморської районної ради народних депутатів у м. Одеси.

У 1994 році ОСОБА_6 придбав, а в 1999 році переоформив транспортний засіб HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4.

На підставі рішення 29 сесії XXII скликання Затоківської селищної Ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області від 10 лютого 1998 року № 24 ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_2.

На підставі рішення 11 сесії XXIII скликання Затоківської селищної Ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області від 23 липня 1999 року № 55 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,035 га, що розташована на території АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності серії ІІІ-ОД № 078779, виданим 24.12.1999 року.

03.03.1999 року ТОВ «ОВЕН» заснував дочірнє підприємство фірму «Гомер», статут якого зареєстровано Овідіопольською районною адміністрацією 11.03.1999 року, відповідно до якого фірма «Гомер» є самостійною юридичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім ю України , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до положень Земельного Кодексу в редакції від 1992 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, а саме до ст. 30 цього Кодексу при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди по кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих обєктів.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 має право на 1/2 частину садового будинку № 592 «а» та 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2 в садовому товаристві «Дружба»; на 1/2 частину автомобіля HYUNDAI Sonata, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, оскільки спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та набуто ними за час шлюбу.

Посилання апелянта на те, що майно набуте ОСОБА_6 було його особистою власністю та поділу не підлягає, оскільки шлюб з ОСОБА_4 був розірваний, не заслуговує на увагу та спростовується матеріалами справи.

Так, як вбачається з повідомлення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2008 року, яке підписана головою суду ОСОБА_7, рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу Приморським районним судом м. Одеси не ухвалювалось.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" - не можуть бути об'єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались.

Згідно довідки відділу РАГСу Київського РВК м. Одеси в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6(батько) та ОСОБА_8(мати).

З відповіді начальника Київського відділу державної РАЦС Одеського міського управління юстиції від 11.02.2011 року № 615/08-21 вбачається, що при реєстрації народження ОСОБА_5 батьками було надано медичну довідку пологового будинку та Свідоцтво про шлюб НОМЕР_7 від 21.12.1984 року.

Крім того, як вбачається з копії паспорту ОСОБА_6 та паспорту ОСОБА_4 в них є відмітка про реєстрацію шлюбу та відсутні відмітки про розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 не доведено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 січня 1986 року було розірвано шлюб, оскільки як встановлено в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції такого рішення взагалі не виносилось та свідоцтво про розірвання шлюбу було видано на підставі витягу неіснуючого рішення суду, а вищенаведені докази по справі свідчать про те, що шлюбні відносини були між подружжям до смерті ОСОБА_6.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

/підпис/ І.А. Артеменко

/підпис/ Ю.М. Градовський

/підпис/ П.М. Черевко