Рішення № 22505276, 14.07.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» липня 2011р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Троїцької Л.Л.,

суддів Михайлова В.О., Фальчука В.П.,

при секретарі Шевляковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.08.2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 В процесі розгляду справи позивач збільшив та уточнив свої позовні вимоги, остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по кредитному договору №010/11-27/610 від 11.10.2006 року у загальній сумі 519094,18 грн.; у рахунок погашення суми заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2006 року, а саме, нежиле приміщення АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 11.10.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк), укладено кредитний договір № 010/11-27/610 на суму 110000,00 дол.США, строком погашення до 11.06.2016 року, на придбання нерухомого майна нежилого приміщення АДРЕСА_1.

В якості забезпечення виконання зобовязань між ОСОБА_2 та Банком було укладено Іпотечний договір від 13.10.2006 року, згідно якого ОСОБА_2 передала в заставу Банку вищевказане майно.

Однак, відповідач в порушення умов договорів, не виконує свої зобовязання щодо повернення наданого кредиту, не сплатила відсотки за користування кредитними коштами згідно встановленого графіку (а.с.1-4; 90-91; 103-104).

Представник відповідача визнала позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на відсутність у відповідача грошових коштів, та вважала що звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором призведе до стягнення в подвійному розмірі.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2011 року позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі його Одеської обласної дирекції за кредитним договором № 010/11-27/610 від 11.10.2006 року в сумі 519094,18 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2006 року, а саме, на нежилі приміщення першого поверху № 501 у літ. «а», що знаходяться в АДРЕСА_1, що в цілому складаються з нежилих приміщень першого поверху: 1 - основне, площею 26,8.кв.м., 2 - коридор, 3,5 - кладовка, 4 - туалет, загальною площею 54,4 кв.м., що належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2006 року, заставна вартість якого згідно іпотечного договору від 13.10.2006 року складає 803556,00 грн., що еквівалентно 159120,00 дол.США, із розрахунку 5,05грн. за 1 долар США за курсом НБУ на момент укладення цього договору 13.10.2006 року, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Також з відповідача на користь банку стягнуто судові витрати.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, також посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає часткову задоволенню, апеляційна скарга відповідача відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в частині відмови Банку в задоволенні вимог про стягнення заборгованості вищевказаній нормі права не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 11.10.2006 року та відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь Банку суму боргу, суд виходив з того, що сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком становить 519094,18 грн., однак звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором призведе до стягнення у подвійному розмірі.

Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст.14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобовязання згідно ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 589 ЦК України та статтею 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором або законом.

Окремим видом застави є іпотека, що є заставою нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його не виконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно кредитного договору і договору іпотеки ОСОБА_2 є боржник і іпотекодавець одночасно.

Судом встановлено та підтверджено факт того, що у ОСОБА_2 за кредитним договором № 010/11-27/610 від 11.10.2006 року станом на 22.02.2011 року рахується заборгованість перед Банком за кредитом у загальній сумі 65376,28 дол.США, що еквівалентно 519094,18 грн., з яких:

заборгованість за кредитом 55000,95 дол.США, що еквівалентно 436713,04 грн.;

заборгованість за відсотками 9535,50 дол.США, що еквівалентно 75712,84 грн.;

нарахована пеня за порушення сплати відсотків 83982 дол.США, що еквівалентно 6668,29,35 грн.;

і що Банк має право на дострокове стягнення з відповідача заборгованості за кредитом на підставі п.1.9. кредитного договору та ст.ст.526, 530, 612, 625, ч.2 ст.1050 ЦК України (а.с.10-18).

Суд також прийшов до висновку про те, що Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі п.п.3.1.4., 6.1., 6.5. іпотечного договору від 13.10.2006 року та ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку» і ст.589 ЦК України.

Однак, відмовляючи в позові про стягнення заборгованості та лише звернувши стягнення на предмет іпотеки, судом не надано нормативного обґрунтування цим висновкам.

При цьому, суд не врахував, що обмеження відповідальності боржника ОСОБА_2 від виконання нею договірних зобовязань за кредитом лише предметом іпотеки, який є додатковим забезпеченням, є порушенням прав Банку як кредитора у зобовязанні, а також позбавляє Банк як кредитора права стягувати залишок боргу за кредитом, що може бути залишений непогашеним після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Тобто таке обмеження лишає кредитора можливості скористатися додатковими правами погашення заборгованості за рахунок іншого майна, у разі неплатоспроможності боржника і недостатності суми грошей при реалізації іпотечного майна.

Враховуючи викладене, колегія вважає необхідним скасувати рішення в цій частині та з підстав п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України постановити нове про задоволення позовних вимог Банку про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору №010/11-27/610 від 11.10.2006 року у загальній сумі 519094,18 грн., що еквівалентно 65376,28 дол.США.

Доводи представника відповідача про те, що при стягненні заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно настане стягнення в подвійному розмірі, є безпідставні по вищевикладеним мотивам.

Що стосується частини рішення про звернення стягнення на іпотечне майно, то воно відповідає умовам договору іпотеки та вимогам Закону України «Про іпотеку».

Доводи представника позивача про те, що суд неправильно встановив заставну вартість іпотечного майна в сумі 803556,00 грн., що було еквівалентно 159120,00 дол.США із розрахунку 5,05 грн. за 1,00 дол.США на 13.10.2006 року, колегія не може взяти до уваги, оскільки оцінка предмету іпотеки встановлена договором іпотеки (а.с.19-26).

Оспорюючи оцінку предмету іпотеки на час розгляду справи, позивач не довів суду іншій розмір оцінки. Будь-яких доказів, які б спростовували визначену договором іпотеки оцінку заставного майна, позивач не надав.

Посилання ОСОБА_2 в скарзі на те, що суд в резолютивній частині рішення, в порушення ст.39 Закону України «Про іпотеку» не вказав початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки це питання можливо вирішити шляхом винесення судом першої інстанції додаткового рішення.

Твердження в скарзі ОСОБА_2 про те, що суд не перевірив відповідність порядку нарахування пені позивачем умовам кредитного договору та закону є безпідставні, оскільки розрахунок пені проведений позивачем в межах строку позовної давності (один рік) і відповідає умовам кредитного договору (п.1.11.1; п.4.1.1.) та вимогам ст.258 ЦК України і ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Стосовно доводів скарги ОСОБА_2 про незрозумілість суми стягнутої пені «6668,29,35», то в даному випадку допущена описка, яка може бути виправлена судом першої інстанції в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного і керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2011 року в частині відмови стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (юридична адреса: м.Одеса, вул.Садова,10, МФО 328351, ідентифікаційний код №23876031, р/р 2909949) заборгованість по кредитному договору №010/11-27/610 від 11.10.2006 року у загальній сумі 519094,18 грн. (пятсот девятнадцять тисяч девяносто чотири гривні вісімнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму державного мита в розмірі 1700,00 грн., суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 120,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.П.Фальчук

В.О.Михайлов

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька