Ухвала суду № 22504592, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/2331/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2331/11

за позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство виробничо-енергетичної компанії "Сумигазмаш" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000872306/0/29865 від 14.04.2011 року та № 0000852306/0/29868 від 14.04.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000872306/0/29865 від 14.04.2011 року та № 0000862306/0/29868 від 14.04.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в декларації з ПДВ за липень 2010 року ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 84 089,00 грн.

За результатами проведеної Відповідачем позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року було складено акт перевірки №9375/23-6/04542778 від 17.11.2010р.

Відповідно до висновків акту перевірки від 17.11.2010р., перевіряючими було підтверджено відображене ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» у декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 79 663,00 грн. Рішення ДПІ в м.Суми про зменшення суми бюджетного відшкодування липня 2010 року та зменшення податкового кредиту червня 2010 року на суму 4 426,00 на сьогоднішній день законної сили не набрало, оскільки оскаржене позивачем в судовому порядку.

За результатами проведених зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників до товаровиробника відповідачем було складено акт № 2066/23-620/04542778 від 28.03.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. Відповідно до акту перевірки та висновку ДПІ в м.Суми, позивачем завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за червень 2010 р. на суму 12706,81 грн. До вказаного висновку відповідач дійшов через ненадання постачальником товару ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» - підприємством TOB «Метангазавто» Гадяцькій МДПІ документів щодо походження товару.

На підставі акту перевірки від 28.03.2011р. відповідачем було винесено податкове-повідомлення рішення № 0000872306/0/29865 від 14.04.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 12706,81 грн. по декларації за червень 2010 року та податкове повідомлення-рішення 0000862306/0/29868 від 14.04.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2010 року в розмірі 12706,81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані, зокрема, Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Пункт 1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для формування податкового кредиту є належно оформлена податкова накладна. Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки господарські операції за результатами проведення яких формується податковий кредит повинні мати реальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ ВЕК «Сумигазмаш» та TOB «Метангазавто» було укладено договір поставки обладнання №8\06 від 08 червня 2010 року (колонок заправних КПГ-2 в кількості 2 шт.) загальною вартістю 76 240,86 грн., в т.ч. ПДВ 12 706,86 грн.

Факт виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується накладною № 110 від 16 червня 2010 року, податковою накладною № 315 від 16.06.2010р. на суму 76 240,86 грн., в т.ч. ПДВ 12 706,86 грн.

Перевезення товару здійснювалося перевізником TOB «Авто-сфера», що підтверджується актом виконаних робіт № 170 від 16.06.2010р. на суму 3 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 500 грн.

Оплата вартості поставленого товару відбувалася шляхом перерахування грошових коштів на рахунок TOB «Метангазавто», що підтверджується виписками по рахунках позивача в банку.

Крім того, матеріалами перевірки підтверджено відображення TOB «Метангазавто» податкових зобов'язань в сумі 12 706,86 грн.

В подальшому отриманий за договором поставки обладнання №8\06 від 08 червня 2010 року товар позивачем був реалізований на експорт за зовнішньо-економічним контрактом купівлі-продажу обладнання, укладеним між позивачем та ПП «Кумурган Метангаз» (республіка Узбекістан), що підтверджується вантажно-митною декларацією № 805000009/2010/006908.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій за договором поставки обладнання №8\06 від 08 червня 2010 року.

Колегія суддів вважає необгрунтованими висновки відповідача, на підставі яких грунтуються спірні податкові повідомлення-рішення, щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в зв"язку з тим, що ТОВ "Метангазавто" не є виробником поставленого товару та відомості щодо постачальників реалізованої продукції відсутні та зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість”не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи зазначено контрагентом позивача постачальників продукції. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата отримувачем товару ПДВ в ціні товарів (послуг) постачальникам таких товарів, а не сплата контрагентами постачальника товару податку до бюджету.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача або контрагент постачальника товару не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податного кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку постачальником товару, або контрагентом постачальника товару (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої постачальнику товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2331/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.