Постанова № 22504580, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. Справа № 2а-1870/2335/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Даценко А.М.

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-1870/2335/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агро» (далі по тексту позивач, ТОВ «Білопілля Агро») звернулося до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Сумська МДПІ), в якому просив:

-визнати дії Сумської МДШ щодо складання акту № 210/23/35103599/49 від 17.09.2010 р. та податкових повідомлень-рішень №0000202310/0 від 29.09.2010 р., №0000202310/1 від 13.12.2010 р., №0000242310/3 від 04.04.2011 р. протиправними;

-визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202310/0 від 29.09.2010 р., №0000202310/1 від 13.12.2010 р., №0000242310/3 від 04.04.2011р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Сумської МДШ № 0000202310/0 від 29.09.10 року, № 0000202310/1 від 13.12.10 року та № 0000242310/3 від 04.04.11 року про зменшення ТОВ "Білопілля Агро" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2462341 грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, п. 7.7. ст. 7, п. 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 72, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Сумською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Білопілля Агро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за

червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період - червень, серпень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, травень 2010 року.

За результатами перевірки посадовими особами Сумської МДШ складено акт перевірки №210/23/35103599/49 від 17.09.2010 року, в якому встановлено порушення ТОВ «Білопілля Агро» пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року у сумі 2462341 грн.

На підставі акту перевірки Сумською МДШ винесено податкове повідомлення-рішення №0000202310/0 від 29.09.2010 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2462341,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного повідомлення - рішення у задоволенні скарг підприємства відмовлено, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000202310/1 від 13.12.2010 р. та №0000242310/3 від 04.04.2011 р.

Підставами для прийняття оскаржуваних рішень стали наступні фактичні обставини.

Згідно поданої декларації з ПДВ ТОВ «Білопілля Агро» за червень 2010 року, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, визначено в розмірі 3532012 грн., у той час як згідно акту перевірки дана сума становить 633834 грн., оскільки при визначенні суми бюджетного відшкодування у декларації за червень 2010 року не враховані висновки попередньої перевірки відносно зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ. Такі висновки викладені в акті про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Білопілля Агро» від 19.08.2010 року № 189/23/35103599/46.

При цьому, на думку податкового органу, позивач є сільськогосподарським виробником, тому при нарахуванні податку на додану вартість у 2008 році мав керуватись нормою пункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та подавати до податкового органу дві декларації з ПДВ: загальну, за якою здійснювалися розрахунки з бюджетом, і спеціальну з реалізації продукції власного виробництва та виробленої на давальницьких умовах виключно з власної сировини продукції рослинництва, за якою податок на додану вартість до бюджету не сплачувався. Позивач спеціальної декларації з ПДВ у перевіряємому періоді 2008 р. не подавав, а всі операції відображав у загальній декларації по розрахунках з бюджетом, і дана обставина сторонами в судовому засіданні не заперечується.

Також, на думку перевіряючих, суб'єктам господарювання, які до 01.01.2009 р. були на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, встановленому пунктом 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" і на яких не поширюється спеціальний режим оподаткування, що застосовується з 01.01.2009, сума податку, відображена в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період до 2008 року до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, не переноситься і з бюджету не відшкодовується.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування положень п. 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідно, і подання податковому органу спеціальної (скороченої) декларації, є правом, а не обов'язком платника, тому висновок податкового органу, що сума від'ємного значення податку, відображена у скороченій податковій декларації сільськогосподарських товаровиробників до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, не переноситься і з бюджету не відшкодовується, є необгрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Білопілля Агро» є виробником сільськогосподарської продукції, протягом періоду, що перевірявся, був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

ТОВ «Білопілля Агро» не подавало заяви про перехід на спеціальний режим оподаткування, тому відображення результатів господарської діяльності визначалося ним по податковій декларації з ПДВ (загальна).

Оскільки позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, то за змістом статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», сума, одержана ним від реалізації власної продукції за попередній звітний рік, перевищувала 75 % загального валового доходу.

Питання застосування до сільськогосподарських товаровиробників спеціальної системи оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2009 р. було унормовано пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким до 1 січня 2009 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за № 166,(в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (далі -Порядок), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних нормативних актів, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав подавати податковому органу спеціальну (скорочену) декларацію, оскільки встановлений пунктом 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» спеціальний режим оподаткування поширювався і на позивача, відтак, подання податкової декларації скороченої форми було його обов'язком, а не правом, як помилково вважав суд першої інстанції.

Посилання суду першої інстанції на приписи п. 8-1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими передбачено право платника податку обрати спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість, колегія суддів вважає необґрунтовані, оскільки пунктом 11.22. вказаного Закону тимчасово до 1 січня 2009 року зупининено дію статті 8-1 цього Закону, отже приписи ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» у 2008 році не підлягали застосуванню.

Із наведених норм також випливає, що при визначенні обєкту оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою податковою декларацією.

Оскільки позивач, реалізуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не повинен сплачувати цей податок до бюджету, а зобовязаний декларувати податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит за операціями з придбання товарів та послуг, що повязані з виробництвом сільгосппродукції, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядження, а не зменшувати суму податкового зобовязання за загальною декларацією.

Таким чином, податкові зобовязання та податковий кредит за вказаними операціями не приймають участі у розрахунку від»ємного значення ПДВ загальної декларації, а отже у платника податку не виникає право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за такими операціями.

Враховуючи викладене, а також те, що приписи п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено порядок розрахунку сум ПВД, що підлягають сплати до бюджету, було зупинено на 2008 р. для певної категорії сільгоспвиробників, до яких відноситься позивач, то у позивача було відсутнє право формувати податковий кредит та визначати податкові зобовязання у загальній декларації за операціями, що підпадають під визначення пункту 11.29 вказаного Закону, в зв»язку з чим у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за наслідками таких операцій.

Отже, правильним є висновок податкового органу, що платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, в звязку з чим суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) за операціями, що повязані з виробництвом сільгосппродукції, мають включатися до тієї декларації у якій відображаються податкові зобовязання за операціями з поставки товарів (робіт, послуг), на виробництво яких використано придбані матеріальні ресурси, таким чином права на відшкодування цього податку з бюджету платник не має.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про обґрунтованість включення позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду в розмірі 3532012 грн., який утворився за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у періодах з червня 2008 року по травень 2010 року.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню через порушення ним норм матеріального права, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-1870/2335/11 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро"-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 14.02.2012 р.