Ухвала суду № 22504552, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-4563/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. по справі№2а-4563/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Полімер"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Полімер" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 26.04.2011 року №0001732305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "ПОЛІМЕР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 000 173 2305 від 26.04.2011р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 21.01.2011 р. № 115/2305/30359771, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 07.02.2011р.№0000252305 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 298.167,00грн. (основний платіж - 198.778,00грн.; штраф - 99.389,00грн.).

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2011р.№0000252305, оскаржив його до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скарги ДПА у Харківській області прийнято рішення від 14.04.2011 року № 1563/10/25-103, якимДПА у Харківській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07.02.2011 року № 0000262305 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50250,75 грн.( основний платіж в сумі 445 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 49805,75 грн.), в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задововлення.

Суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 21.01.2011р. №115/2305/30359771, яким встановлено порушення п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011 року № 0001732305 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 247916,3 (основний платіж - 198333грн.; штраф - 49583,3грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2009, жовтень 2009, листопад 2009, грудень 2009, лютий2010 р., березень 2010 р., квітень 200 р., травень 2010 р., у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА", грунтувалися на відсутності у ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для здійснення фінансово-господарської діяльності на підставі договорів оренди, укладених з ВАТ "Укрндіхіммаш", що містяться в матеріалах справи, орендувало нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. М.Конєва, 21, під склад.

27.07.2009 р. між ПП "Полімер" та ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" було укладено договір поставки № 42, відповідно до якого ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" на користь ПП "Полімер" поставило меблеву фурнітуру згідно заявок-договорів.

Факт отримання ПП "Полімер" товару за вказаним договором підтверджується видатковими податковими накладними, заявка-договорами, товарно-транспортними накладними, актом взаємозаліку.

Крім того, 25.02.2010 року між ПП "Полімер" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" було укладено договір поставки, відповідно до якого ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" на користь ПП "Полімер" поставило меблеву фурнітуру згідно заявок-договорів.

Факт отримання ПП "Полімер" товару за вказаним договором підтверджується видатковими податковими накладними, заявка-договорами, товарно-транспортними накладними, актом взаємозаліку.рахунками-фактурами.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність вказаних вище договорів поставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" договорів поставки, в зв'язку з відсутністю у ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ" та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи вимоги Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2009, жовтень 2009, листопад 2009, грудень 2009, лютий2010 р., березень 2010 р., квітень 200 р., травень 2010 р. за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" за спірним договором підтверджено матеріалами справи, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладених з ТОВ "ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ", ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" договорів поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р. по справі№2а-4563/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.