Ухвала суду № 22504549, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-251/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Бережного М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-251/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквін"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквін» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202301/2 від 19.10.2010 року та №0000202301/3 від 27.12.2010 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 72132,30 грн. та податкові вимоги № 1/729 від 14.09.2010 р. на суму 74225,09 грн. та № 2/842 від 14.10.2010 р. на суму 74225,09 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. заяву про уточнення та доповнення адміністративного позову в частині позовних вимог про скасування податкових вимог № 1/729 від 14.09.2010 року та № 2/842 від 14.10.2010 року повернуто позивачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквін" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова №0000202301/2 від 19.10.2010 р., №0000202301/3 від 27.12.2010 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквін" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 07.07.2008 року, перебуває на обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Види діяльності позивача по КВЕД - оптова торгівля зерном, насіння та кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Фахівцями Державної податкової інспекції Московського району м. Харкова проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Маквін" (35972646), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2008 р. по 31.03.2010 р., висновками якої встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - занижено податок на прибуток у 4-му кварталі 2009 року на суму 814 грн., у 1-му кварталі 2010 року у сумі 66510,00 грн.

За результатами перевірки складений акт від 16.06.2010 року №7062/23/35972646 (а.с.9-37).

На підставі вказаного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000142301/0 від 23.06.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 74136,60 грн., з них 67323,00 грн. - за основним платежем; 6813,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись в вказаним податковим повідомленням-рішенням, подав начальнику ДПІ у Московському районі м. Харкова скаргу від 01.07.2010 року (а.с.121-125), за результатами розгляду якої винесено рішення №10448/10/25-012 від 26.08.2010 року щодо залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000142301/0 від 23.06.2010 р., винесено податкове повідомлення-рішення №0000142301/1 від 26.08.2010 року.

За результатами розгляду повторної скарги позивача від 08.09.2010 р. ДПА у Харківської області винесено рішення від 30.09.2010 р. №3634/10/25-103, яким скасовані податкові повідомлення-рішення №0000142301/0 від 23.06.2010 р., №0000142301/1 від 26.08.2010 року у сумі 2004, 30 грн. (основний платіж - 1896,00 грн., штрафні санкції - 108,30 грн.).

Відповідачем внаслідок адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень на рівні ДПА у Харківської області та ДПА України прийнято податкові повідомлення-рішення №0000202301/2 від 19.10.2010 р., №0000202301/3 від 27.12.2010 р. про нарахування податку на прибуток на суму 72132,30 грн. (65427,00 грн. - основне зобов'язання, 6705,30 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу податковим органом визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки відповідача щодо порушення позивачем вказаних приписів закону ґрунтувалися на тому, що позивачем не включено до складу валових доходів у 1 кварталі 2010 року заборгованості за роботи, надані за договором № 50 від 01.12.2009 року, укладеного з ТОВ «ВБК Інвестбуд» у сумі 139200 грн., яка відповідно до приписів 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою.

Проте, колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п.п.1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротною фінансовою допомогою вважається сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 4.1. ст.. 4 вказаного Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Маквін" та ТОВ "ВБК Інвестбуд" був укладений договір №50 від 01.12.2009 року (а.с.171-172), предметом якого є виконання вантажно-розважувальних робіт, які були фактично виконані, що підтверджується актом приймання робіт від 31.12.2009 року (а.с.173), податковою накладною №311203 від 31.12.2009 року (а.с.174).

На час проведення перевірки ТОВ "ВБК Інвестбуд" має стан - припинено у березні 2010 року у звязку з визнанням його банкрутом.

Розрахунки з ТОВ "ВБК Інвестбуд" за отримані роботи позивачем проведено не було.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В обґрунтування доводів отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги на підставі укладеного з ТОВ "ВБК Інвестбуд" договору від №50 від 01.12.2009 року відповідач посилається на ненадання позивачем на час перевірки документальних підтверджень про зобовязання виплати заборгованості за вказаним договором іншій юридичній особі.

Проте, такі доводи податкового органу спростовуються матеріалами справи, зокрема, угодою про переведення боргу № 1 від 31.12.2009 року, відповідно до якої суму заборгованості позивача перед ТОВ "ВБК Інвестбуд" у розмірі 139200, 00 грн. було переведено на нового боржника ФОП ОСОБА_2, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2010 року між ТОВ "Маквін" та ТОВ "ВБК Інвестбуд" , відповідно до якого сальдо на 01.01.2010 р. складає 0,0 грн. (а.с.52), а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2010 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Маквін" (а.с.81), відповідно до якого сума зобов'язань збільшена за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року на суму 139200,00 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача перед ТОВ «ВБК Інвестбуд» заборгованості у розмірі 139200,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем у п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також ґрунтувалися на тому, позивачем не включено до складу валових доходів у 1 кварталі 2010 року суми компенсації вартості товарів, які були придбані підзвітною особою ОСОБА_3. за власні кошти, у сумі 5912,64 грн., яка відповідно до приписів 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п.п.1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротною фінансовою допомогою вважається сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 4.1. ст.. 4 вказаного Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

В обгрунтування доводів щодо порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та отримання безповоротної фінансової допомоги від директора ТОВ «Маквін» ОСОБА_3 відповідач посилається на те, що до сум коштів працівників, витрачених для потреб підприємства в рамках трудових відносин, застосовується трьохмісячний термін позовної давності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що Кодексом законів про працю України врегульовано правовідносини, що випливають з трудових відносин, зокрема щодо нарахування та виплати заробітної плати, прийняття та звільнення з роботи, тощо, та встановлено строки для звернення за вирішенням трудових спорів. Питання повернення коштів за придбані для підприємства товари КЗпП України не врегульовані, а отже строк позовної давності за вказаними правовідносинами визначено нормами Цивільного Кодексу України у три роки.

Крім того, позивачем наданий до суду журнал ордер та видатковий касовий ордер, згідно яких ОСОБА_3 визплачено кошти за придбаний товар (а.с. 195. 196).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження показника приросту ТМЦ у 4 кварталі 2009 року на суму 3 254,53 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Як вбачається з акту позивач несе транспортно-заготівельні витрати на транспортування, зберігання товару та завантаження і розвантаження товару. Ці витрати, як вказано перевіряючими в акті перевірки, включаються до собівартості товару, в бухгалтерському обліку на бухгалтерському рахунку № 28-«товари» дані витрати не обліковуються, а обліковуються на бухгалтерському рахунку № 902-«собівартість реалізованих товарів». Станом на 31.12.2009 року на бухгалтерському рахунку №28-«товари» рахується залишок товару на суму 31787 грн., який складається лише з витрат на закупівлю товару. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат у вартості запасів, що вибули, придбані у 4 кварталі 2009 року, становить 10,23855%. Таким чином, на залишок товару (бухгалтерський рахунок № 28) станом на 4 квартал 2009 року у сумі 31 787 грн. приходиться транспортно-заготівельних витрат у сумі 3254,53 грн.

Між тим, при встановлені суми заниження приросту ТМЦ у 4-му кварталі 2009 року на суму 3254,53 грн., відповідач використовував дані бухгалтерських проводок та бухгалтерських рахунків.

Як вбачається з акту перевірки, будь-які первинні документи перевіряючими не досліджувалися, відповідачем не зазначено якими саме первинними документами підтверджується заниження приросту ТМЦ.

Крім того, методика вирахування середнього відсотку транспортно-заготівельних витрат у вартості запасів, що вибули, яку використував позивач при розрахунку приросту ТМЦ, відсутня.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведеність відповідачем належними та допустимими доказами заниження позивачем показнику приросту ТМЦ у 4 кварталі 2009 року на суму 3 254,53 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-251/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.