Ухвала суду № 22504486, 01.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р.Справа № 2а-9269/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання- Дерев'янко О.А.,

представника позивача - Бережного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-9269/11/2070

за позовом Приватної фірми "Альгрі"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

19.07.2011 року позивач - Приватна фірма " АЛЬГРІ" - звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просила визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 11 квітня 2011 року № 123 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватної фірми "АЛЬГРІ" код ЄДРПОУ 14097010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року адміністративний позов Приватної фірми " АЛЬГРІ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання нечинним рішення задоволено.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 11 квітня 2011 року № 123 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватної фірми "АЛЬГРІ" код ЄДРПОУ 14097010.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Приватна фірма " АЛЬГРІ" зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.10.1992 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі міста Харкова. (а.с. 8)

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова було видано Приватній фірмі " АЛЬГРІ" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100275980. (а.с. 7)

Рішенням Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 11 квітня 2011 року №123, на підставі підпункту "и" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію Приватної фірми " АЛЬГРІ" як платника податку на додану вартість. (а.с. 6)

Податковим органом 22 червня 2011 року Приватній фірмі " АЛЬГРІ" видано нове свідоцтво платника податку №100341918 .

Не погодившись з рішенням №123 про анулювання реєстрації платника податку від 11 квітня 2011 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів щодо правомірного розрахунку обсягу постачання товарів/послуг підприємством позивача, не пояснено яким чином був зроблений розрахунок та не надано жодного доказу, які б свідчили про те, що обсяг постачання товарів/послуг позивача, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень абзацу "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

До набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., відповідно до якого, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Вказаною нормою було визначено вичерпний перелік підстав, за яких орган державної податкової служби мав право провести анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому, у Законі України "Про податок на додану вартість" була відсутня норма, яка б встановлювала таку підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ як "обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання".

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Виходячи із вищевикладених положень випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим "складом" правопорушень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням субєкта владних повноважень необхідно розцінювати як різновид відповідальності платника податків, при цьому, до набрання чинності Податковим кодексом України дії відповідача не мали ознак порушення вимог нормативно - правових актів, за які податковий орган зобовязаний був прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Приватна фірма " АЛЬГРІ" була зареєстрована на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент реєстрації), а тому прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Приватної фірми " АЛЬГРІ", з тих підстав, що обсяг постачання товарів/послуг платником податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що винесення податковим органом рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Приватної фірми "АЛЬГРІ" на підставі підпункту “и”п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, є не правомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як субєкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішень, які є предметом оскарження позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-9269/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.