Ухвала суду № 22504111, 28.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р.Справа № 2-а-9974/08/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне обєднання автобусних станцій»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0014042301/0 від 16.12.2004 року, №001642301/0 від 16.12.2004 року, №0000232301/0 від 24.01.2005 року, №0000242301/0 від 24.01.2005 року, №0014042301/1 від 24.01.2005 року, №001642301/1 від 24.01.2005 року, №0014042301/2 від 22.03.2005 року, №0016422301/2 від 22.03.2005 року, №0000232301/2 від 22.03.2005 року, №0000242301/2 від 22.03.2005 року, №0000242301/3 від 08.07.2005 року, №0000232301/3 від 08.07.2005 року, №0014042301/3 від 08.07.2005 року, №0016422301/3 від 08.07.2005 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне обєднання автобусних станцій»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0014042301/0 від 16.12.2004 року, №001642301/0 від 16.12.2004 року, №0000232301/0 від 24.01.2005 року, №0000242301/0 від 24.01.2005 року, №0014042301/1 від 24.01.2005 року, №001642301/1 від 24.01.2005 року, №0014042301/2 від 22.03.2005 року, №0016422301/2 від 22.03.2005 року, №0000232301/2 від 22.03.2005 року, №0000242301/2 від 22.03.2005 року, №0000242301/3 від 08.07.2005 року, №0000232301/3 від 08.07.2005 року, №0014042301/3 від 08.07.2005 року, №0016422301/3 від 08.07.2005 року.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що актом від 14.12.2004 року документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавство Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне обєднання автобусних станцій»за період з 01.11.2002 року по 01.07.2004 року зафіксовані порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 ст. 4 , пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 8.4.1, 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 153 000 грн. та порушення п. 1.3 ст. 1, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 2.2 ст. 2, п. 4.3 ст. 4, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1 304 663 грн. На підставі висновків зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження податковим органом були винесені відповідні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на прибуток та податок на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не згоден з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що відповідачем не враховано, що позивач надає лише послуги із реалізації квитків, та те, що товарно-матеріальні цінності та дебіторська заборгованість були передані підприємству позивача від філії як до правонаступника, що виключає необхідність донарахування позивачу відповідно податку на додану вартість та податку на прибуток у сумі, визначеної перевіряючим. Справа слухалась за відсутності представника відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси №001642301/0 від 16.12.2004 року, №0016422301/1 від 24.01.2005 року, №0016422301/2 від 22.03.2005 року, №0016422301/3 від 08.07.2005 року, №0000242301/0 від 24.01.2005 року, №0000242301/2 від 22.03.2005 року, №0000242301/3 від 08.07.2005 року про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На зазначену постанову Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу. Апелянт вказує на правомірність визначення в ході перевірки ТОВ «Одеське обласне обєднання автобусних станцій»податкових зобовязань по податку на прибуток у сумі 153 000 грн. та застосованих штрафних санкцій по цьому податку у сумі 72 940 грн. та по податку на додану вартість у сумі 1 304 663 грн. та застосованих штрафних санкцій з цього податку у сумі 652 332 грн., а також правомірність застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобовязань по податку на прибуток у сумі 76 500 грн. та по податку на додану вартість у сумі 652 332 грн. Тому апелянт просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Одеське обласне обєднання автобусних станцій».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій»зареєстроване як юридична особа, на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі Статуту в редакції 2002 року, та знаходилось на обліку як платник податків у СДПІ у Приморському районі м. Одеси. СДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій»за період з 01.11.2002 року по 01.07.2004 року, за результатами якої був складений акт від 14.12.2004 року № 7581/23-10/32067472.

Вказаним актом перевірки зафіксовано, що в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством позивача було невірно обчислено приріст (убуток) балансової вартості ТМЦ, а саме: згідно з даними оборотної відомості по рахунках бухгалтерського обліку №№ 201, 203, 207, 209, 22 станом на 01.11.2002 року підприємством оприбутковано ТМЦ у сумі 75,1 тис. грн. Письмові пояснення надані головним бухгалтером свідчать, що при створенні підприємства позивача, ТМЦ було оприбутковано на баланс без акту передачі, актів звірки та інвентаризації, тобто без відповідних первинних документів, що свідчить про відсутність підстав для проведення операцій оприбуткування. Також в акті перевірки зафіксовано, що підприємством позивача безпідставно було оприбутковано на баланс підприємства по рахункам бухгалтерського обліку №№ 631, 361, 363 суму дебіторської заборгованості - 198, 6 тис. як правонаступника філії ВАТ «Одесавтотранс», згідно з письмовими поясненнями головного бухгалтера це було здійснено без передаточного акту, актів звірки з дебіторами та інших документів. Правонаступництво підтверджено змінами до Статуту (а.с. 178, т. 2). Із загальної суми дебіторської заборгованості у 4 кварталі 2002 року було закрито актами виконаних робіт, прибутковими накладними, платіжними дорученнями 155, 5 тис, у 2003 році - 22,1 тис. грн., тобто фактично підприємство отримало транспортні послуги, матеріали, за які не повинно проводити оплату, в зв'язку

3 тим, що контрагенти погашали заборгованість перед філією ВАТ «Одесавтотранс», також грошові кошти надійшли в оплату перевезень, здійснених філією ВАТ «Одесавтотранс», але без надання підтверджуючих документів про фактичну заборгованість контрагентів перед філією ВАТ «Одесавтотранс», передаточного акту заборгованості від філії до правонаступника, вказані суми заборгованості є безпідставними, а отримані роботи, матеріали та кошти безоплатно отриманими та підлягають включенню до валового доходу. Також в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіряючими встановлено заниження валових доходів на суму 18, 5 тис. грн. за 1 квартал 2003 року - на суму вартості акцій, внесених до статутного фонду підприємства ОСОБА_2, оскільки на підставі наданих статутних документів, з урахуванням внесених змін, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 не є засновником підприємства і її частка не зареєстрована у статуті, внесок ОСОБА_2 акцій вартістю 18, 5 тис. грн. визначено у виписці від 07.10.2004 року № 1421 з реєстру власників іменних цінних паперів реєстратора - ТОВ «Інтерактив». Тому, незареєстрований внесок до статутного фонду товариства вважається беззворотньою фінансовою допомогою та підлягає включенню до складу валових доходів. В результаті допущення вище перелічених порушень підприємством позивача занижено податок на прибуток в сумі 153 тис. грн.

Також в акті перевірки зафіксовано, що в порушення п. 1.3. ст. 1, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство неправомірно користувалося пільгами з ПДВ по операціям з перевезення пасажирів на митній території України, які були здійснені перевізниками, що перейшли на єдиний фіксований податок та не являються платниками ПДВ. Усі реалізовані квитки містять суму ПДВ, що отримана в каси підприємства у складі вартості проданих квитків. Однак, при складанні декларації з ПДВ підприємством було необґрунтовано відображено по рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування»на загальну суму за перевіряємий товар - 6118 грн. Перевіряючи прийшли в акті перевірки до висновку, що операції з продажу квитків підпадають під об'єкт оподаткування, де базою оподаткування є тариф пасажирського квитка. Внаслідок даного порушення підприємством позивача занижена сума податку на додану вартість в сумі 1 014 987 грн.

Крім того, актом перевірки зафіксовано, що в порушення п. 1.3. пп. 6.1.1. п. 6.1., пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство позивача неправомірно користувалося нульовою ставкою по ПДВ з перевезення пасажирів за межі митної території України. Так, підприємство позивача реалізовувало квитки на проїзд пасажирів автобусами міжнародних маршрутів, згідно з тарифами затвердженими наказом Одеського територіального виробничого об'єднання автомобільного транспорту «Одесаавтотранс»від 16.07.2001 року № 38, які включають суму податку на додану вартість, в тому числі і на міжнародні перевезення. В результаті даного порушення підприємством позивача занижено ПДВ на суму 134769 грн. Також в порушення п. 2.2. ст. 2, пп. 3.1.2., п. 3.1. ст. З, п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством позивача занижено ПДВ на імпорт послуг на суму 154907 грн. з послуг перевезення пасажирів, здійснених нерезидентами України, тому занижено податок на додану вартість на суму 154907 грн. Відповідно до висновків акту податок на додану вартість був занижений позивачем в загальній сумі 1 304 663 грн.

За результатами СДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004 року № 0014042301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 153 000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 72 940 грн. та податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004 року № 001642301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1304663 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 652332 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивачем оскаржені в адміністративному порядку. За результатами розгляду, скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін. Крім того, за результатами первинної скарги СДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідно до рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.01.2005 року № 1935/10/23-1005 були винесені податкові повідомлення - рішення від 24.01.2005 року № 0000232301/0 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 76 500 грн. та від 24.01.2005 року № 0000242301/0 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 652332 грн.

В наслідок адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, СДПІ у Приморському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення - рішення від 24.01.2005 року № 0014042301/1, від 24.01.2005 року № 0016422301/1, від 22.03.2005 року № 0000232301/2, від 22.03.2005 року № 0000242301/2, від 22.03.2005 року № 0014042301/2, від 22.03.2005 року № 0016422301/2, від 08.07.2005 року № 0016422301/3 про донарахування ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій, від 08.07.2005 року № 001402301/3 про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій, від 08.07.2005 року № 0000232301/3 про донарахування штрафних (фінансових) санкції по податку на прибуток в сумі 76 500 грн., від 08.07.2005 року № 0000242301/3 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 652332 грн..

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що Наказом ВАТ «Одесавтотранс»від червня 2002 року № 33 була створена ліквідаційна комісії філії ВАТ «Одеське об'єднання автобусних станцій». Про ліквідацію філії було зроблено оголошення у засобах масової інформації. Також судом встановлено, що позивачу була передана дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість та товарно-матеріальні цінності філії ВАТ «Одеське об'єднання автобусних станцій», щодо підтверджено відповідними актами передачі від 04.12.2002 року та відповідно до акту передачі від 05.12.2002 року та від 04.12.2002 року на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій»передані основні фонди з балансу ВАТ «Одесавтотранс».

Судом першої інстанції досліджені лист ДПА в Одеській області від 12.01.1998 року № 15-214/248, договори на виділення подвіжного составу та поставки автобусів для перевезення, наказ про затвердження таблиць вартості проїзду пасажирів та перевезення багажу в автобусах, оборотні відомості, баланси підприємства, податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період, декларації з податку на прибуток, інвентаризаційні описи цінностей і бланків документів сурової звітності, висновок № 6977/6978/6979 судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 20820050001, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2005 року по справі № 38-П1/2005 про закриття кримінальної справи по відношенню ОСОБА_3, акт перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України філії ВАТ «Одеське об'єднання автобусних станцій»за період з 01.07.2002 року по 01.11.2002 року, акт пошкодження первинних документів від 28.07.2003 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ, державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що СДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій»за період з 01.11.2002 року по 01.07.2004 року, за результатами якої був складений акт від 14.12.2004 року № 7581/23-10/32067472, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження СДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій прийняті податковим органом законно та обґрунтовано.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих), платником податку і покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону України валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Виходячи із системного аналізу вказаних норм приріст (убуток) балансової вартості запасів впливає на визначення валових витрат або валових доходів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підприємством позивача було оприбутковано ТМЦ філії ВАТ «Одесавтотранс»у сумі 75,1 тис. грн. без первинних документів, так само підприємством було оприбутковано на баланс підприємства по рахункам бухгалтерського обліку №№ 631, 361, 363 суму дебіторської заборгованості - 198, 6 тис. як правонаступника філії ВАТ «Одесавтотранс».

Посилання представника позивача на те, що підприємство позивача є правонаступником філії ВАТ «Одесавтотранс», тому ТМЦ та дебіторська заборгованість філії могла бути оприбуткована саме на підставі актів прийому-передачі вірно не прийняті судом до уваги, оскільки філія не є юридичною особою і не має власної правосуб'єктності, та це не позбавляє позивача обов'язку виконання приписів пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ, збільшеної в 1.2 рази.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність в матеріалах справи акту пошкодження первинних документів від 28.07.2003 року не є належним доказом в обґрунтування вказаних позовних вимог, оскільки під час перевірки та на час розгляду справи позивачем не надані докази, що ним у визначений пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»строк була подана до податкового органу заява про пошкодження, втрату або зіпсування первинних документів. Крім того, виходячи з акту перевірки, оприбуткування ТМЦ та дебіторської заборгованості зафіксовано станом на листопад 2002 року.

Згідно з пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (послуг, робіт) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Дослідивши докази по справу у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевіряючи прийшли до вірного висновку щодо безпідставного не включення підприємством позивача до валового доходу безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), що зумовило заниження валових доходів у 4-ому кварталі 2002 року в сумі 155,5 тис. грн., у 1-ому кварталі 2003 року в сумі 11, 6 тис. грн., у 2-ому кварталі 2003 року в сумі 9,3 тис. грн., у 4-ому кварталі 2003 року в сумі 1,2 тис. грн., оскільки, як встановлено судом ці кошти були оприбутковані як погашення дебіторської заборгованості філії ВАТ «Одесавтотранс», між тим у підприємства позивача відсутні первинні документи на підтвердження включення цих коштів на рахунок витрат.

Також в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіряючими встановлено заниження валових доходів на суму 18, 5 тис. грн. за 1 квартал 2003 року - на суму вартості акцій, внесених до статутного фонду підприємства ОСОБА_2 Із досліджених доказів по справи, а саме: статутних документів підприємства вбачається, що ОСОБА_2 не є засновником підприємства і її частка не зареєстрована у статуті, внесок ОСОБА_2 акцій вартістю 18, 5 тис. грн. визначено у виписці від 07.10.2004 року № 1421 з реєстру власників іменних цінних паперів реєстратора - ТОВ «Інтерактив».

Тому, висновок перевіряючих, що незареєстрований внесок до статутного фонду товариства вважається беззворотньою фінансовою допомогою та підлягає включенню до складу валових доходів, суд вважає вірним та обґрунтованим.

Посилання представника позивача на висновок № 6977/6978/6979 судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 20820050001, вірно не прийняте до уваги оскільки вказаний висновок був зроблений в межах кримінальної справи, яка постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2005 року по справі № 38-П1/2005 була закрита.

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Як вбачається з матеріалів справа вказана кримінальна справа постановою суду закрита, та й предмет спору не стосується питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно відповідною особою.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до п. 2.6. цього Наказу податкове повідомлення - рішення - це рішення керівника податкового органу щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання та застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 3.1. абз. «б»вказаного Наказу податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0014042301/1 від 16.12.2004 року, № 0014042301/1 від 24.01.2005 року, № 0000232301/0 від 24.01.2005 року, № 0000232301/2 від 22.03.2005 року, № 0014042301/1 від 22.03.2005 року, № 0014042301/3 від 08.07.2005 року, № 0000232301/3 від 08.07.2005 року винесені податковим органом законно та обґрунтовано, та відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування цих податкових повідомлень - рішень.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, суд прийшов вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Перевіряючи прийшли до висновку щодо необхідності донарахування підприємству позивача податку на додану вартість, відповідно до абз. 2 п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з того, що для підприємства позивача операції з продажу квитків підпадають під об'єкт оподаткування, де базою оподаткування є тариф пасажирського квитка.

Між тим, постановою Верховного Суду України від 20.05.2008 року по цій справі встановлено, що при реалізації квитків на автотранспорт правила абз. 2 п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть застосовуватись. За надані послуги підприємство позивача одержувало плату у відсотках від вартості реалізованих квитків, на яку воно нараховувало ПДВ, тому для позивача об'єктом оподаткування є лише операція з надання послуг із реалізації квитків.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ у Приморському районі м. Одеси №001642301/0 від 16.12.2004року, №0016422301/1 від 24.01.2005 року, №0016422301/2 від 22.03.2005року, №0016422301/3 від 08.07.2005року, №0000242301/0 від 24.01.2005року, №0000242301/2 від 22.03.2005року, №0000242301/3 від 08.07.2005 року про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та частково обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 02.04.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький