Ухвала суду № 22504109, 28.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р.Справа № 2-а-7429/10/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ПАТ «Завод крупних електричних машин»звернулось у суд з позовом до ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0012742301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період лютий-травень 2010 року на загальну суму 413 915 грн., у тому числі за лютий на 18 068 грн., за березень на 99 559 грн., за квітень на 85 285 грн. та за травень на 211 003 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 14.12.2010 року №1783/230-30769085 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий-травень.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР за лютий, березень, квітень та травень 2010 року завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 413 915 грн. Такий висновок податкового органу в акт перевірки обґрунтовується тим, що у період з січня 2010 року по квітень 2010 року позивач для виробництва електродвигунів та генераторів придбавав металопрокат у постачальників, які ухилялись від сплати податків, діяльність яких мала ознаки фіктивності, які за юридичною адресою не знаходились і на час перевірки були визнані банкрутами або ліквідовані, тобто такі, по яким неможливо дослідити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по операціям з поставки позивачу товару.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суджу від 13 липня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Завод крупних електричних машин»задоволений. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області від 20.12.2010 року №0012742301/0.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області звернулась з апеляційною скаргою, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити ПАТ «Завод крупних електричних машин»у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку. В звязку з цим висновки акту від 14.12.2010 року №1783/230-30769085 про результати невиїзної документальної перевірки ПАТ «ЗКЕМ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідають нормам податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно з актом перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування в лютому, березні, квітні та травні 2010 року ґрунтується виключно на описаних в акті перевірки обставинах діяльності контрагентів позивача у першому, другому третьому та четвертому ланцюгах поставок, про які ДПІ була повідомлена іншими податковими інспекціями.

На час проведення ПАТ «ЗКЕМ»зазначених в акті перевірки операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме п. 7.7 ст. 7 Закону.

Згідно до вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої відповідно до пп. 7.7.1 така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг).

Суд першої інстанції вірно визначив, що Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобовязаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде відємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як було встановлено, позивач є товаровиробником, основним видом діяльності якого є виробництво електродвигунів та генераторів, які позивач реалізує як на території України, так і на експорт, про що свідчать відповідні декларації з ПДВ із визначенням обсягу експортних операцій.

Диспозицією пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки не зазначає про невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, не зазначає про відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за лютий-травень 2010 року.

Судом встановлено та підтверджено наданими позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних, прибуткових накладних про надходження товару на склад, на момент проведення перевірки у ПАТ «ЗКЕМ»у наявності були всі необхідні документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем протягом січня-квітня 2010 року своїм прямим постачальникам: ТОВ «ТД «Астат Ресурс», ТОВ «ТД «ДНЛ Груп», ТОВ «Техно-Форум», ТОВ «Форт Сема ЛТД» за металопродукцію.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що представлені позивачем податкові накладні, первинні документи та договори вказують на дотримання ПАТ «ЗКЕМ»спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Відповідачем не оспорював факт товарності проведених позивачем операції з придбання металопродукції, не посилався на віднесення позивачем до податкового кредиту сум, сплачених за придбання товарів, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи не оспорювався факт того, що податковий кредит по операціям з ТОВ «ТД «Астат Ресурс», ТОВ «ТД «ДНЛ Груп», ТОВ «Техно Форум», ТОВ «Форт Сема ЛТД»формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Вірним є висновок, що само по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету не являється підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями та за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Підстави вважати, що позивач міг знати або мав реальну можливість зясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент придбання металопродукції, у суду відсутні.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача в першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за лютий-травень 2010 року.

Посилання апелянта на те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету хоча б одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування є такими, що суперечать діючому законодавству

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ПАТ «Завод крупних електричних машин»при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальниками ТОВ «ТД «Астат Ресурс», ТОВ «ТД «ДНЛ Груп», ТОВ «Техно Форум», ТОВ «Форт Сема ЛТД», вказують на добросовісність позивача, вчинені господарські операції з цими постачальниками сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту не викликають.

Обставини, встановлені під час розгляду даної справи судами першої та другої інстанцій не вказують на те, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду недоказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суджу від 13 липня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 02.04.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький