Ухвала суду № 22504099, 28.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р.Справа № 2-а/1570/386/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2,

В С Т А Н О В И Л А :

З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2.

В судовому засіданні 15.09.2011 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством КП «МеталлКом», ТОВ «Віал»та ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ», ТОВ «СКРАП», відвантажив та отримав від них товарно-матеріальні цінності (брухт чорних та кольорових металів), оплатив його вартість, в тому числі суми ПДВ та отримав податкові накладні, в звязку із чим правомірно відніс ці суми до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та сформував податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій з податку на додану вартість було здійснено у звязку з порушенням позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.3.1 п.7.3, 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку із чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2 відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що висновок акту перевірки №417/23-213/32782527 від 24.11.2006 року щодо заниження ПП «ВКФ «ТРАФ»суми податку на прибуток та суми податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами, не відповідає вимогам діючого законодавства з питань оподаткування, в звязку з чим не може бути підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Виконання позивачем договорів з контрагентами підтверджується первинними документами, податковими і транспортними накладними, актами прийому-передачі, банківськими документами, як були надані податковому органу для перевірки. Однак, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не було прийнято до уваги надані документи та зроблено висновок щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат вартості придбаного позивачем лому кольорових металів в звязку з тим, що господарські операції не підтверджені відповідними документами.

Апелянт вважає, що ПП «ВКФ «ТРАФ»цілком правомірно було збільшено валовий дохід з дати зарахування коштів від покупців на свій банківський рахунок згідно відповідних накладних, а також віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості отриманої та оплаченої продукції та податку на додану вартість за податковими накладними ПП КП «МеталКом»та ТОВ «Віал», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами, які свідчать про виконання сторонами зобовязання у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

На підставі направлення на перевірку від 20.10.2006 року №2077 посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 24.10.2006 року по 17.11.2006 року була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «ВКФ «ТРАФ»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №417/23-213/32782527 від 24.11.2006 року, яким було встановлено порушення з боку позивача п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.3.1 п.7.3, 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2006 року №1003152301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 177127,00 грн., штрафним санкціям 45710,00 грн., а всього на суму 222837,00 грн., та від 08.12.2006 року №1003162301/0, щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142393,00 грн., штрафним санкціям 67651,00 грн., а всього на суму 210044,00 грн.

Позивачем була здійснена процедура адміністративного оскарження зазначених рішень. Рішеннями ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржені ним податкові повідомлення-рішення без змін.

За наслідками проведеної процедури адміністративного оскарження ДПІ у Малиновському районів м. Одеси були винесені остаточні податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 року №1003152301/0, щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 177127,00 грн., штрафним санкціям 45710,00 грн., а всього на суму 222837,00 грн., та від 27.03.2007 року №1003162301/0, щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142393,00 грн., штрафним санкціям 67651,00 грн., а всього на суму 210044,00 грн.

Апелянт вважає, що на момент здійснення господарських операцій з контрагентами ці підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в звязку із чим, виписані цим підприємством податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди, угоди фактично виконувались, в звязку із чим витрати позивача на оплату вартості цих товарів та послуг правомірно віднесені до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Як було встановлено, позивачем були укладені угоди з ПП ПК «МеталлКом»від 04.01.2006 року №5-01, з ТОВ «СКРАП»від 04.01.2006 року №1-01, з ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ»від 03.01.2006 року №035 Z-1, та з ТОВ «Віал»від 04.01.2006 року №2-01 на закупку та продаж брухту чорних та кольорових металів. На підтвердження виконання вказаних договорів та правомірності віднесення до витрат підприємства сум з реалізації брухту чорних та кольорових металів та формування податкового кредиту з ПДВ позивачем були надані такі документи: реєстри податкових накладних з ПДВ, податкові накладні, а також видаткові накладні, що наявні в матеріалах даної справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2010 року встановлено, що зазначених письмових доказів, представлених позивачем, недостатньо для підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів.

Так, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6, ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Згідно до вимог абз. 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону Україні від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року №128/2568) перевізник особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представлені позивачем документи, а саме: накази по підприємству про прийняття на роботу та визначення відповідальних за здійснення навантажених та розвантажених робіт, договір оренди автомобільного крану від 11.07.2005 року №1/0001, дозволи на початок виконання робіт підвищеної безпеки, ліцензії від 15.09.2005 року, експертний висновок протипожежного стану обєкту від 28.05.2005 року, не є такими, що повязані з виконанням умов договорів з ПП ПК «МеталлКом»від 04.01.2006 року №5-01, з ТОВ «СКРАП»від 04.01.2006 року №1-01, з ПП ТОВ «ПАНКОМ-МЕТ»від 03.01.2006 року №035 Z-1, з ТОВ «Віал»від 04.01.2006 року №2-01, оскільки датовані значно раніше дати укладання таких договорів та не підтверджують факт їхнього виконання.

Колегією суддів також була надана можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного зясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобовязання, але позивач у справі таких доказів не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені операції мають ознаки безтоварності з огляду на відсутність супровідних товарно-транспортних документів на перевезений вантаж, відсутність у позивача найманих працівників та складських приміщень, за допомогою яких він міг би прийняти та зберігати такий вантаж, як брухт чорних та кольорових металів, відсутність обовязкових супровідних документів на вантаж (підтвердження походження, якісні сертифікати тощо), обовязкова наявність яких передбачені Законом України «Про металобрухт», відсутність доказів подальшої реалізації брухту споживачам (без зберігання), в тому числі його навантаження та перевезення, в звязку із чим, суд приходить до висновку, що вказані угоди укладені лише з метою отримання позивачем податкових преференцій без мети їх фактичного виконання, що позбавляє позивача права формування на їх підставі податкового кредиту з ПДВ та податкового кредиту з доходів фізичних осіб (витрат) відповідних податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 року №1003152301/2 та №1003162301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, прийняті відповідачем на підставі належних доказів та за відсутності у позивача підстав для віднесення сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту підприємства з податку на додану вартість відповідних податкових періодів, в звязку із чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання цих рішень протиправними та їх скасуванні.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТРАФ»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 02.04.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький