Ухвала суду № 22504071, 03.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/10354/11

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,

судді -Градовського Ю.М.,

судді -Вербицькій Н.В.

при секретарі -Ексузян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт»(надалі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (надалі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №00000112200/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції (пеня) в розмірі 13973 грн. за порушення вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР від 23.09.1994 року (надалі - Закон №185/94-ВР).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем не допущено порушень ст.2 Закону №185/94-ВР при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.06.2010 року. №20100611М з нерезидентом -фірмою MАСНNЕRY СО. LТD», КНР, товар за яким надійшов на митну територію України в межах строку, визначеного даною нормою закону. Висновок ДПІ про обов'язок резидента у 180-денний термін з дати здійснення платежу на користь нерезидента не тільки поставити товар на територію України, а й завершити митне оформлення імпортуємого товару із оформленням митної декларації типу ІМ-40, позивач вважає таким, що не ґрунтуються на законодавстві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно отриманих повідомлень банку, яка оформлена актом №1830/22-00/00480922 від 21.06.2011 року.

За висновками акту перевірки позивачем при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 11.06.2010 року №20100611М з нерезидентом -фірмою MАСНNЕRY СО. LТD», КНР порушені приписи ст.2 Закону №185/94-ВР у вигляді перевищення на 37 днів 180-денного терміну повернення на митну територію України передплачених товарів на суму 15810 дол. США. Датою виконання поставки товару за вказаним контрактом, з якого розрахований термін прострочення, ДПІ вважає дату оформлення ВМД типу ІМ-40, а саме 11.03.2011 року.

За дане порушення на підставі ст.4 Закону №185/94-ВР позивачу спірним рішенням нарахована пеня в сумі 13973 грн., виходячи з періоду перевищення строків з 02.02.2011 року по 11.03.2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами, вищевказаний контракт №20100611М від 11.06.2010 року був укладений позивачем на суму 52700 дол. США на постачання машин для видувного лиття на умовах передплати. На виконання контракту позивачем було здійснено передплату товару в розмірі 47340 доларів США наступними платежами: платіжним дорученням від 05.08.2010 року №118 - 15810 дол. США, платіжним дорученням від 10.12.2010 року №165 -31620 дол. США. Згідно міжнародного коносаменту №ККLUSH3330390 від 14.01.2011 року товари за контрактом №20100611М від 11.06.2010 року перетнули митний кордон України та були взяті під митний контроль в м. Одесі Південною митницею 21.01.2011 року, а ВМД типу ІМ-40 на цей вантаж оформлена 11.03.2011 року.

Стаття 2 Закону №185/94-ВР, на порушення якої вказує ДПІ, визначає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтю 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Виходячи з вимог ст.2 Закону №185/94-ВР, максимально визначений законодавством строк поставки товару, передплаченого позивачем нерезиденту 05.08.10 року, є 01 лютого 2011 року, а передплаченого 10.12.10 року -08.06.2011 року.

Цей факт сторонами не оспорюється.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2,4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортним товаром митного кордону України, а тому факт перетину товаром за контрактом №20100611М митного кордону України 21 січня 2011 року свідчить про дотримання позивачем передбаченого ст.. 2 Закону №185/94-ВР строку.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року №959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.1 ст.15 Митного кодексу України під "ввезенням в Україну та вивезенням з України" розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст.37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, "перетин товаром митного кордону України", який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з "пропуском товарів через митний кордон України", який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, для цілей застосування ст.2 Закону №185/94-ВР імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2012 року.

Головуючий: Судді: