Ухвала суду № 22503867, 27.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р.Справа № 2-а/1570/10146/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кравченко К.В.,

судді Градовського Ю.М.,

судді Вербицькій Н.В.

при секретарі Ексузян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В»(надалі позивач, ТОВ «Таврія-В») звернулось до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (надалі відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №0000611540, яким позивачу збільшені податкові зобовязання по податку на додану вартість на суму 315 758,34 грн., у тому числі 180433,34 грн. за основним платежем та 135325 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «ГУТ.», за результатами якої винесено спірне повідомлення-рішення, проведена з порушенням визначеної законодавством процедури, без повідомлення позивача та без дослідження всіх документів, які стосуються операцій з вказаним контрагентом, а тому складений за результатами такої перевірки акт не може бути підставою для рішення про нарахування позивачу грошових зобовязань. Також позивач вказує на те, що ним не було допущено порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за результатами придбання товару у ТОВ «ГУТ.», а операції з цим постачальником підтверджені належними первинними документами: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними. Позивач також зазначає, що можливі порушення податкової дисципліні з боку ТОВ «ГУТ.»не впливають на формування податкового кредиту позивачем, і позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента. Також позивач вказує на безпідставність висновків акту перевірки щодо нікчемності укладених ТОВ «ГУТ.»угод з контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Скасовуючи спірне повідомлення-рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про порушення відповідачем процедури та прав позивача при проведенні відповідачем позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «ГУТ.»; визнав правомірним формування позивачем за грудень 2010 року податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «ГУТ.»; вказав на відсутність підстав для покладання на позивача податкової відповідальності за дії вказаного постачальника, та визнав безпідставними висновки податкового органу про нікчемність господарського договору позивача з TOB «ГУТ.»та про фіктивність (безтоварність) господарських операцій з цим постачальником.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в задоволені апеляційної скарги СДПІ слід відмовити, виходячи з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено за результатами акту №243/15-4/19202597/32 від 07.06.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з TOB «ГУТ.»за грудень 2010 року.

За висновками акту перевірки позивач порушив п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядок заповнення податкових накладних, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 180433,34 грн..

Суть вказаного порушення за актом перевірки полягає у тому, що в декларації з ПДВ за грудень 2010 року позивач зависив податковий кредит на суму 180433,34 грн., включивши до його складу вказану суму податку на додану вартість, сплачену у складі ціни товару в адрес ТОВ «ГУТ.», яке, як зазначено в акті перевірки, укладало нікчемні угоди з контрагентами, не задекларувало в декларації з ПДВ за грудень 2010 року зобовязання з цього податку по операціям з позивачем, не має складських, торгівельних, виробничих приміщень, основних фондів 1 групи, технічного персоналу у достатній кількості, виробничих активів, транспортних засобів і не знаходиться за місцем своєї реєстрації. СДПІ стверджує, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними вказаного постачальника.

Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості висновків СДПІ з положеннями податкового законодавства.

На час проведення позивачем в грудні 2010 року операцій з ТОВ «ГУТ.»порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року №168/97.

Згідно пункту 1.7 ст.1 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 цього ж пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ТОВ «ГУТ.»за грудень 2010 до матеріалів справи позивач долучив копію договору поставки від 01.01.2010 року №717 та копії первинних документів, а саме: видаткові накладні - №G-002572 від 01.12.2010 року, №G-002588 від 03.12.2010 року, №G-002603 від 07.12.2010 року, №G-002635 від 10.12.2010 року, №G-002636 від 10.12.2010 року, №G-002667 від 17.12.2010 року, №G-002677 від 20.12.2010 року, №G-002704 від 25.12.2010 року, №G-002725 від 29.12.2010 року; податкові накладні - №2233 від 01.12.2010 року, №2250 від 03.12.2010 року, №2264 від 07.12.2010 року, №2295 від 10.12.2010 року, №2296 від 10.12.2010 року, №2325 від 17,12.2010 року, №2335 від 20.12.2010 року, №2364 від 25.12.2010 року, №2384 від 29.12.2010 року.

Ці документами підтверджують документальне оформлення операцій з поставки ТОВ «ГУТ.» в адрес позивача цукру білого на загальну суму 902166,68грн., в тому числі ПДВ - 180433,34 грн..

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність цих первинних документів вимогам податкового законодавства.

Факт того, що на момент вказаних операцій ТОВ «ГУТ.»мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, відповідачем не оспорювався, і підтверджено позивачем копією відповідного свідоцтва (а.с.46).

Отже, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «ГУТ.», які задекларовані позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року.

Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія судів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, доводи СДПІ про фіктивний характер діяльності ТОВ «ГУТ.»та безтоварність операцій позивача з цим контрагентом також підлягають дослідженню в рамках даної адміністративної справи, оскільки їх підтвердження фактично буде свідчити про відсутність реальних поставок від цього контрагента, і, як наслідок, про неможливість формування позивачем податкового кредиту по таким операціям.

З метою підтвердження реальності операцій з ТОВ «ГУТ.»позивач, окрім видаткових та податкових накладних, надав суду товарно-транспортні накладні, які оформлювались за фактами перевезень партій товару від вказаного постачальника в адрес позивача автотранспортним підприємством ТОВ «Автофрахт-Юг», а саме: №G-002572 від 01.12.2010 року, №G-002588 від 03.12.2010 року, №G-002603 від 07.12.2010 року, №G-002635 від 10.12.2010 року, №G-002636 від 10.12.2010 року, №G-002667 від 17.12.2010 року, №G-002677 від 20.12.2010 року, №G-002704 від 25.12.2010 року, №G-002725 від 29.12.2010 року.

З метою спростування наведеної в акті перевірки інформації про недекларування ТОВ «ГУТ.»своїх зобовязань з ПДВ по операціям з позивачем до матеріалі справи долучена копія декларації ТОВ «ГУТ.»з ПДВ за грудень 2010 року із додатком №5, до якого у складі зобовязань включена операція з позивачем на суму ПДВ 180433,34 грн..

Також спростовується інформація акту перевірки про відсутність у ТОВ «ГУТ.»складського та офісного приміщення наданими позивачем копіями договорів оренди, які укладені ТОВ «ГУТ.»з ТОВ «Продовольча компанія АМ»та приватним підприємцем ОСОБА_5.

Відповідач жодним чином не спростував належність та допустимість наданих позивачем доказів.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем викладеної в акті перевірки інформації про фіктивний характер діяльності ТОВ «ГУТ.»та безтоварність операцій позивача з цим постачальником.

Колегія суддів також зазначає, що можливі порушення контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з таким контрагентом.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «ГУТ.»відповідачем належними доказами не підтверджені, спростовані доказами, які надав позивач, а тому не можуть бути підставами для зменшення заявлених позивачем показників податкового кредиту.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи апеляційний суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню податкового кредиту по операціям з ТОВ «ГУТ.»свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цим постачальником не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту по операціям з ТОВ «ГУТ.»в грудні 2010 року, судом не встановлено, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність спірного повідомлення-рішення апеляційний су вважає правильним.

Також апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно неправомірності дії СДПІ при проведенні вищевказаної позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з TOB «ГУТ.», яка, як вбачається з матеріалів справи, проводилась без дотримання вимог п.79.2 ст.79 ПК України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2012 року.

Головуючий: Судді: