Ухвала суду № 22503012, 29.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 р.Справа № 2-а-4828/10/1470 Категорія: 12.2Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Довженко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, Міністерства фінансів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, Головного управління Державного казначейства України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та стягнення боргу по заробітній платі у сумі 150783,13 грн., та боргу з щомісячного грошового утримання 163371,00 грн.,

встановила:

Позивач ОСОБА_5 19.11.2008 року звернувся з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності ДСА України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області щодо не перерахунку та виплати заробітної плати згідно діючого законодавства; зобовязання ДСА України Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області проводити з 01.10.2008 року перерахування та виплату заробітної плати суддям з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний період, внести зміни у штатний розпис суддів на 2008 рік з метою приведення посадових окладів суддів у відповідність до чинного законодавства; зобовязання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області провести перерахунок довічного утримання відповідно до чинного законодавства; стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з Державного казначейства України 64683 грн., з урахуванням індексації заробітної плати, та утримання відповідних платежів в бюджет; зобовязання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області провести перерахунок з 01.06.2005 року виплаченої премії.

Справа була розглянута за відсутності сторін.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року було визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не проведення перерахунку та виплати заробітної плати судді Батченку Вячеславу Григоровичу згідно з встановленим діючим законодавством розмірами мінімальної заробітної плати з вересня 2005 року по листопад 2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України (01021 м. Київ, вул. Липська 18/5 , код 26255795) на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для ОСОБА_5 заборгованості по заробітній платі (АДРЕСА_1, 54000) суму 150783,13 грн. (сто пятдесят тисяч сімсот вісімдесят три грн. тринадцять коп.) з урахуванням індексації заробітної плати та для виплати заборгованості з щомісячного грошового утримання 163371,00 грн. (сто шістдесят три тисячі триста сімдесят одну гривню, нуль коп.).

В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

В апеляційних скаргах ДСА України, Територіального управління ДСА в Миколаївській області, Міністерства фінансів України, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставлять питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_5 11.05.2000 року постановою Верховної Ради України №1683-ІІІ був обраний суддею Корабельного районного суду міста Миколаєва безстроково. Указом Президента України № 529/2003 від 13.06.2003 року був призначений головою Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Нарахування посадового окладу позивачеві здійснювалося з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України ”Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” №1243 від 21.12.05 року, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

З 01.01.06 року посадові оклади позивача, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України ”Про оплату праці суддів” №865 від 03.09.2005 року та залежали від розміру мінімальної заробітної плати й встановлені на рівні 8,5 цих розмірів.

Відповідно до п.1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.95 року (зі змінами, внесеними Указом Президента України №1061/2002 від 25.11.02 року) та Постанови №865 позивач, суддя який має право на відставку та продовжує працювати, отримує разом із заробітною платою 100 відсотків щомісячного грошового утримання, яке також нараховувалось та виплачувалось не із встановленого законодавством розміру заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Законом України ”Про статус суддів” №2862-XII від 15.12.92 року). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Закон №2862 запровадив особливий порядок в оплаті праці суддів. Положення ч.3 ст.22 Конституції України імперативно закріплюють принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

У рішенні Конституційного Суду України від 24.06.1999 року № 6-рп/99 у справі про фінансування судів зазначено, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом.

Зазначена правова позиція висловлена також в Постанові Верховного суду України від 27.11.2007 року. В постанові вказано, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України та Законом №2862.

Умови і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання визначені ст.43 Закону України ”Про статус суддів” №2862 та Указом Президента України ”Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”.

Відповідно до ст.44 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на той час), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Згідно ч.2 ст.44 цього ж Закону розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України ”Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України” №514 від 30.06.05 року встановлено, що з 01.06.05 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою КМУ №865 було встановлено посадові оклади суддям спеціалізованих судів у розмірі 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати, що відповідає вимогам ч.2 ст.44 Закону України ”Про статус суддів”№2862. Відповідно до п.5 зазначеної постанови вона є чинною з 01.01.06 року.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про оплату праці” №108/95-ВР від 24.03.95 року мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.

Суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що для обрахунку посадового окладу позивача за ці періоди необхідно брати не встановлений Кабінетом Міністрів України в Постанові №1243 розмір мінімальної заробітної плати у 332 грн., а розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Судом 1-ї інстанції було зазначено, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд, у разі колізії правових норм, повинен застосовувати нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки, Закон № 2862 має вищу юридичну силу ніж постанови Кабінету Міністрів України, суд 1-ї інстанції правильно вважає, що у цьому випадку необхідно застосовувати вимоги ч.2 ст.44 зазначеного Закону № 2862 та обраховувати посадовий оклад позивача відповідно до нього, тобто у розмірі не меншому ніж 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак, Державною судовою адміністрацією не був проведений перерахунок заробітної плати суддям відповідно до Постанови Кабінету міністрів України “Про оплату праці суддів” № 865 від 1 червня 2005 року і відповідач на даний час продовжує нарахування із розрахунку мінімальної заробітної плати 332 грн., а не з розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до:

- Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”: до 1 липня 2005 року - 290 гривень, до 1 вересня 2005 року - 310 гривень, до 31 грудня 2005 року - 332 гривні,

- Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”: з січня 2006 року - 350 гривень, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року 400 - гривень,

- Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік”: з квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року 440 гривень, 1 жовтня 2007 року - 460 гривень,

- Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік”: з 1 січня 2008 року - 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень,

- Законом України “Про державний бюджет на 2009 рік”: з 1 січня - 605 гривень, з 1 квітня - 625 гривень, з 1 липня - 630 гривень, з 1 жовтня - 650 гривень, з 1 листопада - 744 гривні.

Відповідно до зроблених позивачем розрахунків борг по заробітній платі становить з вересня 2005 року по листопад 2009 року включно становить 150783,13 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 25 листопада 2002 року № 1061/2002), та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 позивач як суддя, який має право на відставку та продовжує працювати, отримує разом із заробітною платою 100 відсотків щомісячного грошового утримання, яке також нараховувалось та виплачувалось не із встановленого законодавством розміру заробітної плати. За такого заборгованість з щомісячного грошового утримання з вересня 2005 року по листопад 2009 року відповідно до розрахунків позивача становить 163371,00 грн.

Зважаючи на те, що ДСА України допустив бездіяльність, і не привів посадові оклади суддів, у тому числі і позивача у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону № 2862. Зазначеною бездіяльністю відповідач порушив конституційні принципи незалежності та недоторканості суддів, одною із гарантій яких є законодавчо визначене матеріальне та соціальне забезпечення судді, у тому числі порядок обрахування його заробітної плати.

Згідно положень ст.ст.120-123 Закону №3018 (чинний на час виникнення правовідносин) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на Державну судову адміністрацію.

Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Зазначена правова позиція також знайшла своє підтвердження в чисельних рішеннях Конституційного суду України (Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Рішення Конституційного Суду №4-рп/2007 від 18.06.2007р., №19-рп/2004 від 01.12.2004р., №6-рп/99 від 24.06.1999р. тощо).

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що бездіяльність відповідача (ДСА України та його територіального управління) по не встановленню посадового окладу та не нарахуванню позивачу заробітної плати виходячи з посадових окладів та розмірів мінімальної заробітної плати встановлених законами України, є протиправною, а порушене право позивача належить поновити шляхом стягнення відповідних недоотриманих сум заробітної плати та довічного грошового утримання відповідно до чинного законодавства.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги аргументи відповідача про відсутність в державному бюджеті коштів для виплати позивачу належної йому відповідно до ч.2 ст.44 Закону України №2862 заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання, оскільки саме вона Державна судова адміністрація України та її територіальне управління відповідно до законодавства України є відповідальними за формування бюджету, у тому числі і щодо витрат на утримання суддів.

Окрім цього, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах ”Кечко проти України” і ”Зубко та інші проти України”, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Щодо заперечень Державної судової адміністрації України про те, що ними вживалися заходи до приведення посадового окладу позивача та інших суддів у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону №2862, то суд, зазначає, що, оскільки ці заходи не досягли мети на яку вони були спрямовані, то вони є недостатніми та не вичерпними, а субєкт владних повноважень допустив бездіяльність та не привів у відповідність діючому законодавству розмір окладу позивача та допустив порушення його прав.

Таким чином, з урахуванням наданого позивачем розрахунку сума недоотриманої ним заробітної плати склала 150783,13 грн. за період з вересня 2005 року по листопад 2009 року та з вересня 2005 року по листопад 2009 року відповідно до розрахунків позивача становить сума заборгованості з щомісячного грошового утримання 163371,00 грн.

Відповідачами не було надано до суду будь-яких заперечень щодо наведеного розрахунку та сум заборгованості.

Також судом 1-ї інстанції було правомірно використано право, надане ч.2 ст.11 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, оскільки суд 1-ї інстанції вважає, що саме стягнення суми заборгованості з Державного бюджету (відповідні рахунки Державного казначейства України) буде ефективним способом захисту прав позивача про захист яких він просив.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено суду правомірність вчинених дій та своєї бездіяльності в спірних правовідносинах що склалися між ДСА України, її територіальним управлінням та позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області проводити перерахування та виплату заробітної плати суддям з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний період, внести зміни у штатний розпис суддів на 2008 рік з метою приведення посадових окладів суддів у відповідність до чинного законодавства, оскільки вони направлені на захист прав широкого кола осіб, тобто не є конкретними та спрямованими саме на захист прав порушеного права позивача.

Також суд 1-ї інстанції дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про зобовязання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо перерахування довічного утримання та виплаченої премії відповідно до вимог чинного законодавства не підлягають задоволенню, оскільки позивач визначив спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення даних сум з боржника, тобто зважаючи на те, що позивачем було збільшено розмір позовних вимог та заявлено вимогу про стягнення недоотриманих виплат, задоволення позовних вимог щодо стягнення заробітної плати та довічного грошового утримання є належним способом захисту прав позивача.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, Головного управління Державного казначейства України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та стягнення боргу по заробітній платі у сумі 150783,13 грн., та боргу з щомісячного грошового утримання 163371,00 грн. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук