Постанова № 22502512, 04.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року Справа № 5019/2674/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. , судді Філіпова Т.Л. при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21 листопада 2011 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 5 січня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Яшма"на рішення господарського суду Рівненської області від 09 лютого 2012 року р. у справі №5019/2674/11 (суддя Качур А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосфера Рівне"

до Приватного підприємства "Яшма"

про стягнення в сумі 289 479 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосфера Рівне" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом (а.с. 4-5) до Приватного підприємства "Яшма" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором підряду в розмірі 289479 грн..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2012 року (а.с. 83-89) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 116891 грн. 74 коп. основного боргу, 35651 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 10529 грн. 86 коп. та 3261 грн. 50 коп. витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом першої інстанції вирішено повернути Позивачу судовий збір в сумі 2344 грн. 46 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 70-72) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову Позивача відмовити.

Водночас, Позивач на адресу Рівненського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якій просить дану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 109-111).

В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, вказаних в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково та частково скасувати оскаржуване рішення виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 4 березня 2008 року між Відповідачем та Позивачем укладено Договір підряду № 3 (надалі Договір; а.с. 6-9), відповідно до якого Позивач зобов'язувався своїми силами за орієнтовну вартість в розмірі 403 718 грн. 00 коп. виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по монтажу систем автономного опалення, водопостачання та водовідведення готельного комплексу с. Обарів Рівненського району, а Відповідач зобов'язувався сплатити вартість виконаних робіт на умовах визначених Договором.

Водночас, в липні місяці 2008 року, сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, в якій сторони обумовили, що орієнтовна ціна Договору не включила в себе вартість робіт з монтажу системи пожежогасіння.

За наслідками такого неврахування, в пункті 2 цієї додаткової угоди (а.с. 10) сторони погодили, що загальну вартість Договору збільшено на 90 249 грн. 00 коп. З урахуванням вищевказаного, загальна ціна Договору склала 493967 грн. 00 коп..

Водночас в пункті 2.2. Договору сторони погодили, що остаточна сума цього Договору відповідає - усім сумам Актів форми КБ-2 та Довідок форми КБ-3, узгоджених та підписаних уповноваженими представниками Позивача і Відповідача та скріпленими печатками Позивача та Відповідача.

Крім того, за змістом пункту 2.5. Договору оплати за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Відповідачем коштів на розрахунковий рахунок Позивача у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних робіт в наступному порядку та в терміни:

- не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після укладення Договору Відповідач здійснює авансовий платіж у розмірі 150 000 грн., який зараховується в рахунок виконаних робіт при здійсненні остаточних розрахунків.

- оплата вартості робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками Позивача та Відповідача Акту форми КБ-2в та Довідки форми КБ-3 на окремо завершений об'єм виконаних робіт не пізніше 5-ти денного строку після підписання акту здачі.

При цьому Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що акт форми КБ-2в і є відповідним актом здачі на окремо завершений обєм виконаних робіт.

В силу дії пункту 5.1. Договору, Позивач зобовязався щомісячно до 25 числа звітного місяця за результатами виконаних окремих етапів (об'ємів) робіт оформляти та надавати Відповідачу акти форми КБ-2в, зведену відомість матеріально-технічних ресурсів та виконавчу документацію до цих об'ємів. Також даним пунктом сторони обумовили, що після узгодження виконаних об'ємів робіт та підписання Актів форми КБ-2в до першого числа наступного за звітним місяцем Позивач зобовязаний надавати Відповідачу довідку форми КБ-3в про вартість виконаних будівельних робіт в трьох примірниках на підставі узгоджених раніше робіт в Акті форми КБ-2в.

Згідно ж пункту 5.2 Договору: об'єми робіт, не надані Позивачем до 25 числа звітного місяця враховуються в Актах за наступний місяць з відповідною оплатою в наступних місяцях.

В силу дії вищевказаних положень Договору, здавання-приймання окремих виконаних етапів (об'ємів) робіт проводиться щомісячно до 25 числа звітного місяця. При цьому узгодження виконаних об'ємів робіт та підписання Актів форми КБ-2в проводиться сторонами до першого числа наступного за звітним місяцем, а оплата Генпідрядником коштів на окремо завершений об'єм виконаних робіт повинна бути проведена не пізніше 5-ти денного строку після підписання акту здачі, тобто не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем.

Як вбачається з наявних у матеріалах доказів (а.с. 11-35), по Актах приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2) та Довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) в період березень місяця по липень місяць 2008 року Позивачем було виконано комплекс будівельно-монтажних робіт по монтажу систем автономного опалення, водопостачання та водовідведення готельного комплексу с. Обарів Рівненського району на загальну суму 338873 грн. 20 коп..

З наявних у матеріалах доказів вбачається, що при виконанні Договору підряду Відповідачем було порушено підпункт 1 пункт 2.5. Договору, (перераховані ним кошти надійшли 12 березня 2008 року у сумі 50 000 грн. та 26 березня 2008 року у сумі 40 000 грн., що разом складала 90 000 грн. замість вказаних у підпункті 1 пункту 2.5. Договору 150000 грн.), а також порушено підпункт 2 пункту 2.5. Договору, а саме невиконано зобов'язання в частині розрахунків за окремо завершений об'єм.

В той же час, колегія апеляційного господарського суду констатує той факт, що Акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) Відповідачем були підписані. Водночас, кошти надходили з порушенням 5-ти денного строку, визначеного підпунктом 2 пункту 2.5. Договору, та надходили не у повному обсязі.

Крім того згідно Картки рахунку 361 від 1 грудня 2010 року за 2008 - 2010 роки, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 4 грудня 2008 року та Картки рахунку 361 від 11 листопада 2011 року за 2011 рік, Відповідачем здійснено такі оплати: 4 червня 2008 року у сумі 10 000 грн.; 9 червня 2008 року в сумі 20 000 грн.; 30 червня 2008 року в сумі 5015 грн. 62 коп.; 31 липня 2008 року в сумі 1761 грн. 84 коп., 24 грудня 2008 року в сумі 17000 грн. та 25 грудня 2008 року в сумі 3000 грн..

Водночас, як вбачається з Актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року та з довідок про вартість виконаних робіт за листопад 2008 року (а.с. 32-35) у зв'язку із тим, що Відповідач припинив розрахунки по Договору, Позивачем було здійснено повернення відповідачу матеріалів на загальну суму 60 204 грн. 00 коп..

Крім того з матеріалів справи, вбачається, що Позивачем направлялась Відповідачу претензія, від 1 грудня 2010 року № 1/01 (а.с. 36) з описанням існування заборгованості, а також з описанням нарахування Відповідачу пені та річних на суму заборгованості. Також, Позивачем було направлено Відповідачу лист від 17 травня 2011 року № 17/1-05 з пропозицією підтвердити суму боргу та розстрочити суму виплати боргу рівними частинами на вісім місяців.

Водночас, після отримання вищеописаного листа, Відповідач здійснив оплату 20 травня 2011 року в сумі 12 000 грн. та 10 червня 2011 року в сумі 3000 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункум від 20 травня 2011 року та від 10 червня 2011 року.

Таким чином, на момент винесення рішення судом першої інстанції заборгованість Відповідача перед Позивачем по оплаті виконаних робіт за Договором становила 116891 грн. 74 коп.. Доказів погашення заборгованості Відповідач суду не подав.

Відповідно до статтей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з підпунктами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу дії статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу; ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (пункт 1 статті 844 Цивільного кодексу України).

Крім того зі змісту пункту 2 статті 849 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Водночас, пунктом 1 статті 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

В силу дії статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або односторонні зміна його умов не допускається.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення з наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

Що ж до застосування строку позовної давності, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків

В силу дії частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Суд вважає, що свідченням свідченням визнання Відповідачем свого боргу є здійснені ним, згідно рахунку б/н від 20 травня 2011 року, оплат у сумі 12000 грн. (20 травня 2011 року та в сумі 3000 грн. (10 червня 2011 року), що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Згідно частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України: після переривання строк позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується; правила цієї статті можуть застосовуватись у випадках коли наявні підстави, за яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, але лише за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

В силу дії статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами статті 261 Цивільного кодексу України визначено початок перебігу позовної давності.

В силу дії частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Колегія суду зазначає, що Позивач знав про порушення свого права від дня коли у Відповідача виник обов'язок по оплаті виконаних підрядних робіт.

З урахуванням усього вищеописаного та з урахуванням здійснених Відповідачем часткових оплат заборгованості (4 червня 2008 року у сумі 10 000 грн.; 9 червня 2008 року в сумі 20 000 грн.; 30 червня 2008 року в сумі 5015 грн. 62 коп.; 31 липня 2008 року в сумі 1761 грн. 84 коп., 24 грудня 2008 року в сумі 17000 грн. та 25 грудня 2008 року в сумі 3000 грн., 20 травня 2011 року в сумі 12000 грн. та 10 червня 2011 в сумі 3000 грн.) та періодів, що були між оплатами, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що строк позовної давності (про застосування якого заявлено Відповідачем) періодично переривався та є таким що не сплив для позовних вимог по даній справі стягнення по оплаті виконаних робіт за Договором.

За таких обставин колегія апеляційного господарського суду констатує факт того, що строк позовної давності за предметом позову по даній справі не закінчився до предявлення позову до суду, а тому в суду відсутні підстави для застосування даного строку.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові та на основі вищеописаних норм чинного законодавства, колегія суду, вважає позовні вимоги про стягнення з Відповідача 289479 грн. 00 коп. заборгованості по оплаті виконаних робіт за Договором підлягають до часткового задоволення в сумі 116891 грн. 74 коп. (що є реальною заборгованістю Відповідача перед Позивачем по оплаті виконаних робіт). В задоволені ж решти вимог про стягнення заборгованості Позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

В силу дії частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу дії статті 625 Цивільного кодексу України: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд (з урахуванням прохальної частини позовної заяви) вважає, що суд першої інстанції виносячи рішення щодо стягнення пені, інфляційних та річних по суті вийшов за межі позовних вимог, оскільки: в прохальній частині позовної заяви відсутнє прохання стягнути з Відповідача пені, інфляційних та річних (незважаючи на констатування факту їх нарахування), а висвітлено лише прохання про стягнення заборгованості по оплаті робіт за Договором; пеня ж за своєю правовою природою, не є заборгованістю по оплаті виконаних робіт по Договору, а є видом штрафної санкції по Договору; інфляційні та річні за своєю правовою природою не є заборгованістю по оплаті виконаних робіт по договору, а є видом відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (щодо сплати саме заборгованості).

Колегія суду наголошує на тому, що судом першої інстанції стягуючи в своєму рішенні інфляційні, річні та пеню, опосередковано визнав їх заборгованістю по оплаті виконаних робіт за Договором, що суперечить правовій природі цих нарахувань (колегія суду зауважує, що визначаючи ці нарахування - заборгованістю, суд опосередковано визнав за можливе нарахування на них пені, інфляційних та річних, як на заборгованість).

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ, в якому б Позивач уточнював би свої вимоги, та просив суд стягнути разом із заборгованістю ще й інфляційні, річні та пеню (при цьому колегія суду звертає увагу суду першої інстанції на те, що в пояснені Позивача (а.с. 75), яке суд першої інстанції оцінив як уточнення позовних вимог, не висвітлено прохання щодо такого уточнення, а лише вказано про подання уточнених розрахунків - з огляду на це Рівненський апеляційний господарський суд критично оцінює прийняття цього пояснення, як уточнення).

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід скасувати в частині стягнення 35651 грн. 98 коп. інфляційних, 10529 грн. 86 коп. річних та 923 грн. 04 коп. судового збору (частково задовольнивши апеляційну скаргу Відповідача), в зв'язку з тим, що суд виносячи рішення про таке стягнення вийшов за межі позовних вимог.

В решті рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Яшма" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2012 року у справі № 5019/2674/11 скасувати в частині стягнення 35 651 грн. 98 коп. інфляційних, 10 529 грн. 86 коп. річних та 923 грн. 04 коп. судового збору.

3. В решті рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосфера Рівне" на користь Приватного підприємства "Яшма" 471 грн. 05 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 5019/2674/11 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.