Постанова № 22502438, 05.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2012 № 61/447

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 10.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 0312 від 16.05.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від25.11.2011р.

у справі№ 61/447 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста

Україна» (позивач)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «ПЗУ Україна» (відповідач)

простягнення страхового відшкодування в розмірі 27415,00 грн.

В судовому засіданні 05.04.2012р. відповідно до ст.ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва вiд 25.11.2011р. у справi № 61/447 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» 27415,00 грн. страхового відшкодування, 274,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись iз вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва вiд 25.11.2011р. у справi № 61/447 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування за самостійно проведеним розрахунком в сумі 15 858, 50 грн., без врахування акцизу, прибутку та податку на додану вартість, а тому вважає, що виконав умови Договору страхування та не порушив прав і інтересів ТОВ “Вєста Україна“ за захистом яких останнє звернулося до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (надалі - страхувальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - страховик, відповідач) був укладений договір № 312.92324.3049 страхування відповідальності експедитора (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Страховик (відповідач) бере на себе зобовязання у випадку настання обумовленої умовами страхування події відшкодувати збиток Страхувальника (позивача), а Страхувальник зобовязується сплатити страхові платежі в зазначені в страховому сертифікаті терміни і виконувати інші умови Договору.

Як вбачається з Розділу II Договору, предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів на умовах: міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обовязковому порядку чи в силу умов договору перевезення; стандартних правил надання послуг, що узгоджені Асоціаціями експедиторів та перевізників країни Страхувальника; державного транспортного законодавства відповідної країни; інших документів, зазначених в страховому сертифікаті.

За умовами укладеного між сторонами Договору застрахована відповідальність експедитора згідно з Цивільним кодексом України та відповідальність за майно (ч.3 Договору (Страхові Сертифікати) Страховий сертифікат № 1) (а.с.24, т.1).

Частиною 2 укладеного Договору (умови страхування) передбачено, що відповідальність за майно - це настання відповідальністі Страхувальника за втрату, нестачу, пошкодження або псування майна під час доставки.

Відповідно до частини 3 Договору “Страхові сертифікати” (Страховий сертифікат № 1) встановлено період страхування з 05.03.2010р. по 04.03.2011р.(обидві дати включно). Загальний ліміт відповідальності Страховика за всіма претензіями по одній страховій події та за всіма претензіями за даним Договором в цілому обмежено сумою 350000,00 USD.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхового відшкодування страхувальнику.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.02.2011р. сталася страхова подія під час перевезення вантажу за маршрутом: м. Прилуки - м. Донецьк, а саме відбулося викрадення вантажу, що підтверджується постановою Калинінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про порушення кримінальної справи №03-2011-03-854 від 28.02.2011р.(а.с.29, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, викрадений вантаж перевозився на виконання Договору про надання транспортно - експедиційних послуг № 31/03-10-ТР від 31.03.2010р. (а.с.96-99, т.1), що був укладений між позивачем та А/Т Тютюнова компанія “ВАТ-Прилуки” (надалі - замовник), відповідно до умов якого позивач надає транспортно - експедиційні послуги по перевезенню вантажів Замовника, які належать Замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а А/Т Тютюнова компанія “ВАТ-Прилуки” приймає та оплачує надані послуги.

Крім того, перевезення застрахованого майна по Договору також підтверджується заявкою-дорученням № 744 від 28.01.2011р.(а.с.47, т.1), товарно-транспортною накладною № 690032533 від 01.02.2011р. (а.с.38, т.1), належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Недостачу товару у звязку з викраденням було зафіксовано, в тому числі, в акті б/н від 02.02.2011р. про прийняття продукції (а.с.36, т.1).

При цьому, розмір матеріальної відповідальності перевізника (позивача) визначається п.6.13 Додатка 1 до Договору про надання транспортно - експедиційних послуг № 31/03-10-ТР від 31.03.2010р. (а.с.100-107, т.1), у відповідності до якого виконавець (позивач) несе відповідальність за збереження товару за кількістю і якістю в розмірі повної вартості вантажу, яка визначається як відпускна ціна за Прейскурантом Замовника (А/Т Тютюнова компанія “ВАТ-Прилуки”) без знижок, включаючи суму податку на додану вартість та акцизний збір, за відповідну кількість втраченого або пошкодженого вантажу.

За умовами договору (Розділ VIII договору) при настанні страхової події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобовязаний:

а) негайно, однак не пізніше трьох робочих днів, враховуючи той день, коли йому стало відомо або мало стати відомо про страховий випадок, письмово або іншим документальним способом (факсом, телеграмою тощо) сповістити про це страховика або його уповноваженого представника;

б) вжити заходи для отримання документів, що підтверджують настання страхової події, від уповноважених державних установ країни місця події;

д) надати страховику всі документи і письмові матеріали, що стосуються страхової події.

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку 03.02.2011р., що вбачається із заяви про настання збитку від 03.02.2011р.(а.с.41-42, т.1) та на виконання умов розділу VIII “Дії страхувальника при настанні страхової події” частини 2 Договору надав страховику усі необхідні документи, що підтверджують настання страхової події та документи і матеріали, що стосуються страхової події.

11.02.2011р. за вих. №325/11 КО, АТ Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки” звернулася до позивача з претензією про сплату збитків в розмірі 51 928,20 грн., завданих порушенням договірних зобовязань, додавши до претензії довідку про вартість втраченого товару та прейскурант КС на продукцію станом на 01.02.2011р.

Згідно листа вих. № 311 від 25.02.2011р. АТ Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки”, надісланого на адресу позивача, вартість викраденого майна становить 51 928,20 грн. з ПДВ (43 273,50 грн. без ПДВ), при цьому зазначено про неможливість надання калькуляції витрат на виготовлення тютюнових виробів, які були викрадені під час перевезення, оскільки інформація про витрати (собівартість) є конфіденційною.

На підставі поданої претензії позивач виплатив на користь АТ Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки” вартість втраченого товару (без ПДВ) в розмірі 43 273,50 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 8397 від 07.04.2011р.(а.с.48, т.1).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підставі страхового акту №110202.01 від 31.05.2011р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, складеного головним фахівцем ВВЗ майнового і особистого страхування відповідача, відповідачем було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 15 858, 50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 02.06.2011р.(а.с.56, т.1).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначав, що відповідач в повному обсязі не сплатив суму страхового відшкодування та просив стягнути з відповідача 27 415 грн. 00 коп. недоплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до положень статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов”язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 розділу Х “Порядок відшкодування збитків” частини 2 укладеного між сторонами Договору, Страховик відшкодовує збитки Страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензій, отриманих від третіх осіб.

Відповідно до ч.18 ст.9 Закону України “Про страхування” франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу У1 “Франшиза” частини 2 укладеного між сторонами Договору, Страхувальник сам несе відповідальність за частину збитка, яка еквівалентна сумі франшизи, зазначеної в страховому полісі. Страховик не несе відповідальність за збитки, які не перевищують франшизи.

Згідно наданого відповідачем розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №110202.01 від 31.05.2011р., останній визначив розмір реального збитку в сумі 23 800, 00 грн. (8500 шт. - кількість викрадених пачок тютюнових виробів х 2,80 грн. за 1 пачку = 23800, 00 грн.).

При цьому, відповідач розрахував вартість однієї пачки тютюнових виробів без врахування акцизу, прибутку та ПДВ, не навівши жодного детального обґрунтування свого розрахунку.

Здійснюючи виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 15 858, 50 грн. (23800, 00 грн. - розмір збитку, розрахований відповідачем - 7941,50 грн. франшизи, передбаченої Договором = 15 858, 50 грн.), відповідач врахував наявність франшизи по укладеному між сторонами Договору, яку встановлено у відповідності до частини 3 Договору “Страхові сертифікати” (Страховий сертифікат № 1) у розмірі 1 000,00 USD, що на день настання страхового випадку 02.02.2011р. становить 7941,50 грн. ( 1 USD по курсу НБУ становить 7,9415 грн.)

Однак, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що розмір реальних збитків становить 23 800, 00 грн. та не доведено суду, що сплачена позивачем сума втраченого товару в розмірі 43 273,50 грн. включає в себе ПДВ.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач оплатив вартість втраченого майна в розмірі 43 273,50 грн. без ПДВ на підставі наявних у справі документів, в тому числі, на підставі довідки АТ Тютюнова компанія “В.А.Т. Прилуки”, з якої вбачається, що сума нестачі товару в грн. без ПДВ становить 43 273,50 грн.

За обставин, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що сума реальних збитків, які настали в результаті викрадення вантажу 02.02.2011р. становить 43 273,50 грн. та виплачена позивачем АТ Тютюнова компанія “В.А.Т. Прилуки” у повному обсязі, при цьому, відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами Договору, взяті на себе зобовязання з виплати страхового відшкодування виконані частково у розмірі 15 858, 50 грн.

Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 415, 00 грн. страхового відшкодування, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що ч. 3 Договору “Страхові Сертифікати (Страховий сертифікат № 1) передбачено франшизу по даній страховій події в розмірі 1 000,00 USD, що на день настання страхового випадку 02.02.2011р. становить 7941,50 грн.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач, оплативши вартість втраченого майна в розмірі 43 273,50 грн. без ПДВ, та отримавши від відповідача страхове відшкодування в сумі 15 858, 50 грн. (23800, 00 грн. - розмір збитку, розрахований відповідачем - 7941,50 грн. франшизи, передбаченої Договором), має право на отримання від відповідача 19 473, 50 грн. недоплаченого страхового відшкодування, виходячи з наступного розрахунку: 43 273,50 грн. (розмір реальних збитків) - 15 858, 50 грн. (розмір виплаченого відповідачем страхового відшкодування) - 7941,50 грн. (франшиза) = 19 473, 50 грн.

Посилання апелянта в додаткових поясненнях до апеляційної скарги як на підставу повної відмови у задоволенні позову на те, що відповідно до умов договору договірна відповідальність відповідачем застрахована не була, не заслуговують на увагу, оскільки дійсно за умовами договору була застрахована лише відповідальність експедитора згідно з Цивільним кодексом України та відповідальність за майно, а відповідно до термінів, що використовуються сторонами в укладеному договорі “договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - це настання відповідальності страхувальника за невиконання, або неналежне виконання, договірних зобов”язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі), що не має відношення до даної справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2011р. у справі № 61/447 скасуванню частково з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 233, 14 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2011р. у справі № 61/447 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Артема, 40; код ЄДРПОУ 20782312) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (04073, м. Київ, просп. Московський, 6, код ЄДРПОУ 35322154) 19 473 (дев”ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 50 коп. - страхового відшкодування, 194 (сто дев”яносто чотри) грн. 74 коп. - державного мита, 167 (сто шістдесят сім) грн. 63 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (04073, м. Київ, просп. Московський, 6, код ЄДРПОУ 35322154) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Артема, 40; код ЄДРПОУ 20782312) 233 (двісті тридцять три) грн. 14 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5.Матеріали справи № 61/447 повернути до Господарського суду м. Києва.

6.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.04.2012р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіЗубець Л.П.

Остапенко О.М.