Постанова № 22502409, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 37/421

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Чорногуза М.Г

          Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання:           Марвано А.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012р.

у справі № 37/421 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд»

про стягнення 96070,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» про стягнення 26281 грн. пені, 5086,65 грн. – 3% річних та 64702,63 грн. нарахувань із застосуванням індексу інфляції за невиконання зобов’язань за договором від 31.12.2010р. про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. у справі № 37/421 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26281 грн. пені, 5086,65 грн. – 3% річних та 16152,06 грн. інфляційних нарахувань. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що деякі щомісячні зобов’язання з оплати замовником виконані несвоєчасно, у зв’язку з чим було порушено майнові права іншого контрагента за договором № 172/11 від 31.12.2010р. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором строк вчасно не здійснив оплату за надані послуги. З урахуванням умов договору, приписів ст. ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних, та про часткову обґрунтованість стягнення інфляційних нарахувань, здійснивши власний перерахунок розміру інфляційних.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі № 37/421 в частині інфляційних нарахувань, задовольнивши позов в цій частині у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано при прийнятті рішення доводи позивача щодо необхідності розрахунку розміру інфляційних нарахувань відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у його листі від 03.04.1997р. № 62-97р. Позивач вказує на те, що відмовляючи в позові в частині інфляційних нарахувань, суд першої інстанції не надав нормативного обґрунтування своїм висновкам.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що доводи про неправильний розрахунок інфляційних нарахувань, викладений позивачем в апеляційній скарзі, не узгоджуються з рекомендаціями Верховного Суду України, викладеними у листі від 03.04.1997р. № 62-97р., а тому просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2010р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» (замовник) укладено договір № 172/11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу (далі – Договір, а.с. 8-10).

Відповідно до пп. 1.1 Договору виконавець надає замовнику по свердловинах № № 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського НГКР послуги по видобутку збору, підготовці та транспортуванню природного газу замовника по газопроводу підключення Куличихінської УППНГ до Тимофіївської УСП для поглибленої підготовки газу та подальшої подачі в систему магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» та передає замовнику обсяг товарного природного газу на замірній лінії ГС-Солоха.

Згідно з п. 3.1 Договору замовник зобов'язався оплатити вартість наданих послуг виконавця згідно з п. 3.1 даного договору.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку при визначенні правової природи укладеного між сторонами договору, а саме, що це є договір про надання послуг.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту названого Договору вбачається, що сторони також погодили наступні умови.

Відповідно до п. 1.3 Договору фактичний обсяг природного газу замовника, видобутий і зібраний для підготовки та транспортування із свердловин № № 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського НГКР, визначається згідно з показниками двох замірних ліній держповіреного вимірювального комплексу обліку газу «КОС 809», встановленого на окремому комерційному вузлі обліку вуглеводнів, які є власністю замовника і змонтовані на Куличихінській УППНГ, за виключенням обсягу газу, що циркулює в горизонті Т-1, який обрахований на підставі контрольних замірів, що проводяться кожну п'яту добу. Кількість газу, що використовується на виробничо-технологічні витрати і втрати, визначається згідно з діючими нормативами виконавця та з врахуванням загального видобутку газу на Куличихінській НГКР.

Відповідно до п. 1.4 Договору свердловини замовника після проведених робіт, передбачених договором про спільну та інвестиційну діяльність № 429 від 15.03.2004 р. та додатковою угодою № 6 від 27.01.2010 р., вводяться в експлуатацію двостороннім актом по кожній свердловині окремо.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується якісно виконувати роботи по видобутку, збору, прийому, підготовці та транспортуванню природного газу замовника та надавати замовнику по його проханню сертифікат якості природного газу на відповідність ГОСТ-5542-87.

Згідно з пунктом 2.10 Договору замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату послуг Виконавця згідно п. 4.2 даного договору.

Згідно з пунктом 2.12 Договору у випадку додаткових матеріальних та інших витрат понесених виконавцем під час виконання даного договору, замовник зобов'язується компенсувати їх за окремими рахунками.

Сторонами також погоджено порядок та умови оплати за надання послуг за Договором.

Так, вартість послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню 1000 м.куб. природного газу складає 250,00 грн., в тому числі ПДВ 41,67 грн. (згідно калькуляції, що додається та є невід'ємною частиною цього договору, п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним складають двосторонній акт прийому-передачі природного газу. В акті, на підставі суми електронних показників двох замірних ліній держповіреного вимірювального комплексу обліку газу «К.ОС 809», за виключенням з даної суми обсягу газу виконавця на виробничо-технологічні витрати і втрати, розраховується обсяг видобутого із № № 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського НГКР природного газу, переданого замовником виконавцю для збору та підготовки, обсяг товарного природного газу протранспортованого виконавцем в систему магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» протягом звітного місяця та переданого замовнику. На основі акту прийому-передачі природного газу виконавець складає та разом із замовником підписують акт виконаних робіт по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню виконавцем природного газу замовника в систему магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» протягом звітного місяця.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник зобов'язався щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем на факс замовника з урахуванням перерахованої попередньої плати замовник зобов'язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на неналежне виконання зобов’язань у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих йому за Договором послуг, а тому просить стягнути з відповідача 26281 грн. пені, 5086,65 грн. – 3% річних та 64702,63 грн. нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

Колегія суддів, з урахуванням викладених обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі в частині стягнення пені та 3% річних з огляду на таке.

Судом вірно встановлено, що в січні 2011 року виконавцем на адресу замовника виставлено рахунок-фактуру № 730 про попередню оплату послуг, а також між сторонами підписано акт виконаних робіт від 31.01.2011р. на суму 1 794 673,25 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 2315-01 від 31 січня 2011 року на цю суму. Примірник рахунку-фактури отримано представником замовника особисто 14.02.2011 року під розпис (а.с.12-15). Станом на 15.02.2011 р. замовником оплата не проведена, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 794 673,25 грн. Зазначену заборгованість замовником сплачено повністю лише 09.03.2011р., тобто несвоєчасно.

В лютому 2011 року виконавцем на адресу замовника виставлено рахунок-фактуру № 830 про попередню оплату послуг. 28.02.2011р. між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 1 596 629,25 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 2478-02 від 28 лютого 2011 року на зазначену суму. Примірник рахунку-фактури отримано представником замовника особисто 14.03.2011 р. під розпис (а.с.17-20). Станом на 15.03.2011 р. замовником своєчасну оплату не здійснено. Названу суму коштів сплачено замовником 21.03.2011 р.

В березні 2011 р. виконавцем на адресу замовника виставлено рахунок-фактуру № 905 про попередню оплату послуг. 31.03.2011р. сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 1 890 455,25 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру за № 2567-03 від 31 березня 2011 року на зазначену суму, який отримано представником замовника особисто 11.04.2011 р. під розпис (а.с.22-25). Станом на 12.04.2011 р. замовником оплату не здійснено, у зв’язку з чим у замовника перед виконавцем виникла заборгованість на суму 1 890 455,25 грн. Зазначену заборгованість замовник сплатив несвоєчасно в декілька етапів. Зокрема, 497 725,25 грн. сплачено 21.04.2011 р., 27.04.2011 р. в сумі 1 000 000,00 грн., 28.04.2011 р. в сумі 190 000,00 грн. та 05.05.2011 р. - 1 000 000,00 грн. В квітні 2011 року виконавцем на адресу замовнику виставлено рахунок-фактуру № 05 про попередню оплату послуг. 30.04.2011р. сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 2 324 820,50 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 2609-04 від 30 квітня 2011 року на зазначену суму. Примірник рахунку-фактури отримано представником замовника особисто 04.06.2011 року під підпис (а.с.27-34). В травні 2011 року виконавцем на адресу замовника виставлено рахунок-фактуру за № 1001 про попередню оплату послуг. 31.05.2011р. сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 2 152 653,25 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 2646-05 від 31 травня 2011 року на цю суму. Один примірник рахунку отримано замовником 24.06.2011 р. (а.с.36-42). В червні 2011 року виконавцем на адресу замовника виставлено рахунок-фактуру № 1011 про попередню оплату послуг. 30.06.2011р. сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 2 100 894,50 грн. В подальшому на адресу замовника виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 2865-06 від 30 червня 2011 року на цю суму. Один примірник рахунку-фактури отримано замовником 20.07.2011 р. під розпис (а.с.49-55). Оплату замовником за квітень, травень і червень проведено до отримання ним рахунків-фактур на ці місяці. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати замовником наданих за Договором послуг за січень, лютий та березень. Зазначений факт сторонами спору також не оспорюється. У зв’язку з цим, висновок суду першої інстанції щодо неналежного виконання зобов’язань замовником (відповідач) в частині несвоєчасної оплати за надані послуги у зазначені періоди є правильним.

З урахуванням неналежного виконання зобов’язань за Договором відповідачем, позивач набув права вимагати у судовому порядку стягнення відповідних сум пені і 3% річних за прострочення виконання договірного зобов’язання.

Зазначене право позивача випливає як з умов Договору, так і з приписів законодавства.

Так, відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору, в разі невиконання або неналежного виконання замовником або виконавцем договірних обов'язків, понесені збитки відшкодовується тією стороною, яка не виконала договірних зобов'язань згідно чинного законодавства (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що за несвоєчасне проведення оплати вартості виконаних послуг замовником сплачується виконавцю пеня у розмірі 0,5 % від несплаченої суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів зазначає, що невиконання або неналежне виконання однією з сторін договору взятих на себе зобов’язань, а у даному випадку несвоєчасна оплата відповідачем наданих позивачем за Договором послуг дає підстави для застосування господарсько-правової відповідальності, передбаченої Договором та законом.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача 26281 грн. пені за період з 15.02.2011 р. до 04.05.2011 р., а також 5 086,65 грн. 3% річних за цей же період, за неналежне виконання грошового зобов'язання за Договором.

На переконання колегії суддів, розрахунок пені та 3% річних здійснено позивачем вірно, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині є правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 26281 грн. пені та 5 086,65 грн. 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Стосовно ж позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача 64702,63 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов’язання за Договором, зокрема за такі періоди:

-          з 15.02.2011р. по 28.02.2011р. (23 дні), інфляційні нарахування на 1 794 673,25 грн. заборгованості, що становить за розрахунком позивача 16152,06 грн.;

-          з 15.03.2011р. по 20.03.2011р. (5 днів), інфляційні нарахування на 1 596 629,25 грн. заборгованості, що становить за розрахунком позивача 22352,81 грн.;

-          з 12.04.2011р. по 20.04.2011р. (8 днів), інфляційні нарахування на 1 890 455,25 грн. заборгованості, що становить за розрахунком позивача 24575,92 грн.;

-          з 01.05.2011р. по 04.05.2011р. (4 дні), інфляційні нарахування на 202 730,00 грн. заборгованості, що становить за розрахунком позивача 1621,84 грн.

Судом першої інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань на зазначені суми заборгованості, відповідно до якого, розмір інфляційних підлягає нарахуванню лише за період з 15.02.2011р. по 28.02.2011р., тобто за 23 дні прострочення, тоді як за інші 3 заявлені періоди, а саме з 15.03.2011р. по 20.03.2011р. (5 днів), з 12.04.2011р. по 20.04.2011р. (8 днів) та з 01.05.2011р. по 04.05.2011р. (4 дні), індекс інфляції не нараховується з урахуванням Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., а також оскільки, індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок розміру інфляційних нарахувань за вказані періоди, дійшла висновку, що при здійсненні вказаного розрахунку суд першої інстанції припустився частково помилки, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник зобов'язався щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем на факс замовника з урахуванням перерахованої попередньої плати замовник зобов'язався щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем.

Приклад розрахунку загальної суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наведений у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», стосується відносин щодо повернення громадянином позичкових коштів з урахуванням інфляційних втрат за період, починаючи з дня надання коштів у позику. Приклад розрахунку зроблено у двох варіантах: перший – разового отримання в борг всієї суми, другий – надання (внесення) позичальнику коштів в різні періоди.

Приклад зазначеного розрахунку надано у 1997 році, тобто, до внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР (у редакції Закону України від 08.10.1999р. № 1136-ХIV) щодо урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а тому наведений в листі приклад розрахунку не містить та не враховує моменту прострочення, з яким норми Цивільного кодексу (раніше ст. 214, а зараз ст. 625) пов’язують початок нарахування інфляційних. Однак це не змінює визначену в листі Верховного Суду України суть врахування місячного індексу інфляції під час розрахунку прострочення суми боргу за неповний місяць: при сплаті заборгованості з 1 по 15 число місяця включно – індекс інфляції за цей місяць не враховується, а з 16 по 31 число, індекс інфляції за поточний місяць враховується. Тобто, у даному випадку застосовується арифметичний принцип округлення до цілого числа: до 15 числа місця – це величина менша ніж 0,5, тому округлюється до нуля; з 16 по 31 число – це величина рівна чи більша за 0,5, тому округлюється до одиниці (одного місяця).

Якщо строк оплати та фактична сплата боргу знаходиться в межах одного календарного місяця, то нарахування інфляційних за цей місяць не здійснюється незалежно від кількості днів прострочки, оскільки індекс інфляції – це індекс споживчих цін, який є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. № 1282-XII). Згідно зі ст. 3 названого Закону, індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Він розраховується як співвідношення індексу цін звітного місяця до попереднього місяця і не розраховується за кожен день окремо.

Розрахунки індексів споживчих цін по Україні здійснюються відповідно до розділу XIII Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006р. № 519, і визначаються як співвідношення цін звітного місця до попереднього.

Таким чином, індекс інфляції за перший та останній місяці періоду прострочення враховується під час розрахунку заборгованості лише за умови, що кількість днів прострочення в кожному з цих місяців дає підстави для округлення до одного цілого місяця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів наводить власний розрахунок інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов’язання, який полягає у тому, що індекс інфляції має нараховуватись лише за два періоди, а саме:

-          нарахування на суму простроченої заборгованості за січень 2011р. за період з 15.02.2011р. по 08.03.2011р. з урахуванням індексу інфляції у лютому 2011р. складає 16152, 06 грн. (1794673,25 грн. * 1,009);

-          нарахування на суму простроченої заборгованості за березень 2011р. у сумі 202730 грн., яка не була сплачена за період з 12.04.2011р. по 04.05.2011р. з урахуванням індексу інфляції у квітні 2011р. складає 2635,49 грн. (202 730 грн. * 1,013).

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань за час прострочення виконання зобов’язання по оплаті за Договором у вказані періоди складає 18 787,55 грн. (16152, 06 грн. + 2635,49 грн.), а отже вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Нарахування інфляційних на суму простроченої заборгованості за лютий 2011р. за період з 15.03 по 20.03.2011р. не може здійснюватися, оскільки відповідачем сплачено всю суму заборгованості у тому ж місяці, що й настав строк оплати, тому індекс інфляції не може враховуватися, оскільки він характеризує інфляційні втрати лише у порівнянні цін різних місяців, а не в межах одного місяця. Згідно з листом Верховного Суду України індекс інфляції за кожен день не може застосовуватися.

З цих же підстав неправомірним є нарахування інфляційних на суми простроченої заборгованості за березень 2011р. в частині нарахування за періоди прострочення з 12.04. по 20.04.2011р., з 21.04 по 26.04.2011р., з 28.04. по 30.04.2011р. та з 01.05. по 04.05. 2011р., окрім зазначеного вище періоду з 12.04.2011р. по 04.05.2011р. на суму простроченої заборгованості 202730 грн. з огляду на те, що період прострочення цієї суми заборгованості включає два місяці (квітень і травень), а період прострочення з 12.04.2011р. по 30.04.2011р. дає підстави для округлення до цілого місяця та застосування індексу інфляції у квітні місяці. Індекс інфляції у травні місяці не застосовується, оскільки кошти сплачено 04.05.2011р., тобто з 1 по 15 число.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги щодо стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. у справі № 37/421, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні.

У зв’язку з викладеним, відповідно до ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. у справі № 37/421 в частині стягнення інфляційних підлягає зміні, а в решті рішення слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються згідно з вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №37/421 змінити в частині вимог про стягнення інфляційних втрат.

3.          В решті рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №37/421 залишити без змін.

4.          Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2012р. у справі №37/421 викласти у наступній редакції:

          «1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» (код 36060404) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код 30019775) 26 281 грн. пені, 18787,55 грн. інфляційних нарахувань, 5086,65 грн. - 3% річних, 501,56 грн. витрат по оплаті державного мита та 123,21 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.».

          5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова база «Укрбуд» (код 36060404) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код 30019775) 233,67 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

          6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 37/421 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Чорногуз М.Г

                                                                                          Агрикова О.В.

06.04.12 (відправлено)