Рішення № 22502332, 06.04.2012, Господарський суд Чернігівської області

06.04.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

05 квітня 2012 року справа № 5028/12/18/2012

Позивач:Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

вул. Комсомольська, 55б, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Дочірнє підприємство "Чернігівська пересувна механізована колона № 59" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівводбуд",

вул. Лісна, б. 42, м. Чернігів, 14034

Предмет спору: про стягнення заборгованості 36344,64 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 10 від 31.12.2010 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 29.03.2012 р., представник

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 35004 грн. 30 коп. боргу, 1061 грн. 46 коп. пені за період з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р., три відсотки річних в сумі 204 грн. 36 коп. за період з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р. та 74 грн. 52 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.11.2011 р. по 31.01.2012 р., згідно умов Договору № 1-0211 від 01.06.2006 року на постачання теплової енергії.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи для можливого підписання між сторонами мирової угоди та закриття провадження по справі. До клопотання представник відповідача додав копію листа та примірник мирової угоди для підписання, а також фіскальний чек № 9889 від 04.04.2012 р. про направлення вищезазначених документів на адресу позивача.

Представник позивача при вирішенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки відповідачем мирова угода була направлена позивачу лише 04.04.2012 р., а ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 19.03.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 602315500. Отже, у відповідача було достатньо часу для врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Позивач щодо наміру укладення мирової угоди ніяких пояснень не надав,оскільки він її не отримував.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає лише основну суму боргу у розмірі 35004,30 коп., 3% річних у сумі 204,36 грн. та інфляційні у сумі 74,52 грн. В частині стягнення пені відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки на сьогодні відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, зокрема є значна заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства.

Представник позивача щодо зменшення розміру пені заперечував.

Клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій прийнято судом до розгляду.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання” та Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено обовязковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.2006 року між сторонами було укладено Договір № 1-0211 на постачання теплової енергії.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (виробник) взяв на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію для підігріву води, опалення, а відповідач зобовязується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Додатком №1 до Договору № 1-0211 від 01.06.2006 року визначено, що назва та адреса опалювального обєкту м. Чернігів, вул. Пархоменко, 1а, гуртожиток, площею 2150,8 м.кв.

Відповідно до п. 1.2. Договору тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять (з урахуванням ПДВ): опалення 71,21 грн/1 Гкал або 0,88 грн./1м.кв. Тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обовязковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладення цього договору становить: 1892,70 грн. (з урахуванням ПДВ), у тому числі за: опалення 1892,70 грн. (за 2150,8 кв. метрів).

У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 263 від 30.09.2008 року, було затверджено єдиний у м. Чернігові тариф на послуги теплопостачання для населення у розмірі 210 грн. /Гкал ( з урахуванням ПДВ) та затверджено норми споживання теплової енергії на опалення та підігрів води.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1733 від 14.12.2010 року було затверджено Відкритому акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго»тариф на теплову енергію для населення 218,75 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Дана постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 301 від 20.12.2010 року було визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення та підігрів води) для населення для ВАТ «Облтеплокомуненерго»встановлюються у розмірах тарифів, що затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення та вводяться у дію з моменту набрання чинності постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України про затвердження відповідних тарифів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов Договору № 1-0211 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року поставив відповідачу за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року

включно теплової енергії на загальну суму 35004,30 грн. (жовтень 2011 року 7000,86 грн.; листопад 2011 року 7000,86 грн.; грудень 2011 року 7000,86 грн.; січень 2012 року 7000,86 грн., лютий 2012 року 7000,86 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами № 1-0211 від 31.10.2011, 30.11.2011, 30.12.2011, 31.01.2012, 29.02.2012 та помісячними актами про надання послуг, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Вартість наданих послуг з постачання теплової енергії визначена з урахуванням площі опалювальних приміщень та встановлених тарифів на послуги теплопостачання.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.5. Договору № 1-0211 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року, розрахунки Споживача з Виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відповідності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. Розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію на опалення не розрахувався, заборгованість становить 35004 грн. 30 коп.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 204 грн. 36 коп. за період з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р. та 74 грн. 52 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.11.2011 р. по 31.01.2012 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. Договору № 1-0211 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року передбачено, що у разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати теплової енергії, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період прострочки оплати з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р. в сумі 204 грн. 36 коп., а також 74 грн. 52 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 02.11.2011 р. по 31.01.2012 р., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1061 грн. 46 коп. за період з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р. за порушення строків оплати спожитої теплової енергії відповідно до п. 7.3.3. Договору, розрахованої виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 6.6. Договору № 1-0211 на постачання теплової енергії від 01.06.2006 року передбачено, що у випадку несплати Споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п. 7.3.3 цього договору.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору, за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. Договору споживач сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені не було враховано, що день оплати 31.12.2011 р. припав на вихідний день, то, відповідно, прострочка виконання зобов»язання по оплаті спожитої теплової енергії за грудень 2011 р. виникла з 04.01.2012 р., тому розмір пені за період з 02.11.2011 р. по 13.03.2012 р. становить 1055 грн. 58 коп.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій шляхом відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені з посиланням на скрутне фінансове становище, зокрема значну заборгованість по заробітній платі перед робітниками відповідача, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.

В силу ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 218 Цивільного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма міститься в ст.617 Цивільного кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують наявність обставин для зменшення суми пені.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 35004 грн. 30 коп. боргу, 1055 грн. 58 коп. пені, 3 % річних в сумі 204 грн. 36 коп., 74 грн. 52 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 218, 525, 526, 546, 549, 551, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 173, 174, 175, 193, 231, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Чернігівська пересувна механізована колона № 59" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівводбуд", вул. Лісна, б. 42, м. Чернігів, 14034 (р/р 26006833 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль”” м. Чернігів, МФО 353348, код 01037726) на користь Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", вул. Комсомольська, 55/Б, м. Чернігів, 14000 (р/р 26004300000976 в ВАТ банк „Демарк” м.

Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 35004 грн. 30 коп. боргу, 1055 грн. 58 коп. пені, 204 грн. 36 коп. 3 % річних, 74 грн. 52 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 06.04.2012р.

СУДДЯЛ.М.Лавриненко