Рішення № 22502100, 05.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2012 р. Справа № 25/024-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради,

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шолом Алейхема, буд. 38-а

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 1/23

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_2

про стягнення 67591,04 грн.

за участю представників:

прокуратури не зявився;

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 17.06.2011 № 12-1-27/771);

відповідача не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

Прокурор м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 67591,04 грн., з яких: 65895,46грн. основний борг, 1695,58грн. пеня.

Позов подано прокурором на підставі статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 361 Закону України “Про прокуратуру”, відповідно до яких представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) осіб у відносинах з державою.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі Положення) управління є виконавчим органом місцевого самоврядування та органом приватизації, утворюється Білоцерківською міською радою, здійснює правомочності щодо володіння, управління та розпорядження обєктами права комунальної власності. Відповідно до пункту 1.3. Положення, управління підпорядковане, звітне та підконтрольне Білоцерківській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нежилого приміщення від 20.11.2007 №257.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.03.2012.

27.03.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4854 від 27.03.2012) позивачем подано пояснення від 26.03.2012 №12-1-14/428, згідно якого останній просить суд задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених у позові. Вказане прийнято судом до уваги. У судове засідання 27.03.2012 представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 22.02.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.04.2012.

05.04.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5448 від 05.04.2012) позивачем подано пояснення від 03.04.2012 №12-1-14/472, згідно якого останній просить суд задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених у позові. Вказане прийнято судом до уваги. У судовому засіданні 05.04.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22.02.2012 №13130608 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали господарського суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.04.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендар) укладено Договір оренди від 20.11.2007 №257 (далі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення, яке розташовано на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30,70 кв. м. (далі Обєкт).

Згідно пунктів 2.1., 2.3. Договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі; нежитлове приміщення вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Умовами пункту 3.1. Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від04.10.1995 № 786 (далі Методика) і становить 1643,17 грн. (в т.ч. ПДВ 273,86грн.) за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 10.1. Договору він діє з 01.11.2007 по 30.09.2010.

Згідно з пунктом 10.6. Строк дії Договору може бути продовжений у відповідності до чинного законодавства України.

Статтями 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як стверджує позивач, листи ні від Орендаря, ні від Орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не надходили, доказів протилежного суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011 відповідач звернувся до позивача з листом, яким повідомив про намір розірвати Договір оренди нежилого приміщення. У листі також викладено прохання прийняти приміщення за актом приймання-передачі з 01.07.2011.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Орендар зобовязаний сплачувати плату за користування обєктом оренди по день фактичного звільнення приміщення та передачі його Орендодавцю.

01.07.2011 відповідачем передано орендоване приміщення, що підтверджується двосторонньо підписаним актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2007, копію якого залучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що протягом періоду за який заявлено стягнення заборгованості (до 01.07.2011) Договір був чинний.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення - передбачений договором Обєкт, що підтверджується двосторонньо підписаним актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.11.2007, копію якого залучено до матеріалів справи.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та пунктом 4.2. Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, відповідач свої зобовязання по сплаті орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість перед Балансоутримувачем у сумі 65895,46 грн., що відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи виписку з особового рахунку відповідача по нарахуванню та сплаті орендної плати Орендарем за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням того, що вказана виписка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки, її взято судом до уваги у якості письмового доказу несплати відповідачем орендної плати за Договором у сумі 65895,46 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо сплати передбачених Договором орендних платежів, у звязку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 65895,46 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 65895,46 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів передбачених Договором є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пунктів 8.2., 8.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, включно по день фактичного звільнення орендованого приміщення, яка за розрахунком позивача складає 1695,58 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 1695,58 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65895,46 грн. та пені в розмірі 1695,58 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1609,50 грн., відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмакова, 1/23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20577351) 65895 (шістдесят пять тисяч вісімсот девяносто пять) грн. 46 коп. основної заборгованості та 1695 (одна тисяча шістсот девяносто пять) грн.58 коп. пені.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 09.04.2012.