Рішення № 22502087, 05.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2012 р. Справа № 19/010-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еврика», с. Чишки,

Пустомитівського району Львівської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейд», м. Вишгород;

про стягнення 670525,23 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(довіреність від 01.09.2010 р.);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еврика»(надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейд» (надалі відповідач) про стягнення 670525,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 4-11 від 01.04.2011 р. не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість на день складання позовної заяви в сумі 642536,68 грн., за порушення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 22465,87 грн., інфляційні втрати 1173,50 грн. та 3 % річних 4349,18 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 05.03.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/010-12 та призначив її розгляд на 26.03.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 26.03.2012 р. представником позивача, на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України, було подано заяву № 2/12 від 22.03.2012 р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 971724,54 грн., яка складається із сум: основний борг 941838,99 грн., пеня 24054,54 грн., 3% річних 4657,51 грн. та інфляційних втрат 1173,50 грн.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 05.03.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 26.03.2012 р. суд відклав розгляд справи на 05.04.2012 р., у звязку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 05.04.2012 р. представником позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, було подано заяву № 3/12 від 04.03.2012 р. про уточнення позовних вимог, оскільки під час складання позовної заяви помилково була вказана сума основної заборгованості в розмірі 642536,68 грн. замість 505867,48 грн. При цьому, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви № 2/12 від 22.03.2012 р. про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову в розмірі 971724,54 грн. та з урахуванням уточнень позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 05.03.2012 р. та ухвали від 26.-3.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 05.03.2012 р. та від 26.03.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 р. між позивачем (за договором продавець) та відповідачем (за договором покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 4-11, згідно з умовами якого продавець зобовязується протягом терміну дії договору передавати у власність покупця за його замовленням товар (витратні матеріали для поліграфії), окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що відображається сторонами в накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується приймати товар у власність та оплачувати його вартість на умовах встановлених даним договором. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної поставки товару останньому. Реальна кількість товару буде розрахована на основі фактично поставленої кількості товару згідно накладних. Ціна на товар обговорюється сторонами окремо на кожну партію і вказується в накладних та/або рахунках (п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 2.1., 4.1. договору).

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № 1349 від 22.08.2011 р., № 1422 від 05.09.2011 р., № 1473 від 06.09.2011 р., № 1550 від 15.09.2011 р., № 1585 від 21.09.2011 р., № 1598 від 22.09.2011 р., № 1652 від 29.09.2011 р., № 1935 від 01.11.2011 р., № 2013 від 10.11.2011 р., № 2396 від 21.12.2011 р., № 2439 від 29.12.2011 р., № 1 від 10.01.2012 р., № 19 від 11.01.2012 р., № 82 від 20.01.2012 р., № 97 від 23.01.2012 р., № 113 від 25.01.2012 р., № 148 від 01.02.2012 р., № 210 від 09.02.2012 р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товарів на загальну суму 1117386,54 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № АТ-875 від 22.08.2011 р., № АТ-910 від 05.09.2011 р., № АТ-919 від 06.09.2011 р., № АТ-956 від 15.09.2011 р., № АТ-968 від 21.09.2011 р., № АТ-973 від 22.09.2011 р., № АТ-997 від 29.09.2011 р., № АТ-1100 від 01.11.2011 р., № АТ-1128 від 10.11.2011 р., № АТ-1247 від 21.12.2011 р., № АТ-1260 від 29.12.2011 р., № АТ-10 від 10.01.2012 р., № АТ-16 від 11.01.2012 р., № АТ-40 від 20.01.2012 р.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України гривні, протягом 60-ти календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок продавця.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 175547,55 грн. таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 941838,99 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 941838,99 грн.

Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 941838,99 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 24054,54 грн., 3% річних у сумі 4657,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 1173,50 грн., які нараховані за період прострочки оплати товару, отриманого окремо по кожній видатковій накладній з урахуванням відстрочки платежу, встановленої у п. 4.3. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3. договору, за прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобовязань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобовязання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунками позивача, доданим до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, у сумі 24054,54 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції і 3% річних та зодовольняє їх за розрахунками позивача, доданим до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, у сумі 1173,50 грн. та 4657,51 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еврика»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейд»(07300, Київська область, м. Вишгород, промисловий майданчик «Карат», буд. 2, кім. 18, код ЄДРПОУ 37266432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еврика»(юридична адреса: 81144, Львівська область, Пустомитівський район, с. Чишки; поштова адреса: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 60; код ЄДРПОУ 36316581) 941838 (девятсот сорок одну тисячу вісімсот тридцять вісім) грн. 99 коп. боргу, 24054 (двадцять чотири тисячі пятдесят чотири) грн. 54 коп. пені, 1173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 50 коп. втрат від інфляції, 4657 (чотри тисячі шістсот пятдесят сім) грн. 51 коп. 3% річних, 19434 (девятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін