Рішення № 22502086, 02.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р. Справа № 19/008-12

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма», м. Київ;

до Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель», смт. Гостомель;

про стягнення 205135,62 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 282 від 14.06.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.12.2011 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Арма»(надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» (надалі відповідач) про стягнення 205135,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р. не сплатив у визначений договором строк строховий платіж у розмірі 167775,98 грн., за порушення строків сплати якого нараховані інфляційні втрати в сумі 8388,78 грн. та 3% річних 1902,99 грн. за час прострочення платежу. Також, з огляду на те, що дію Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р. було припинено з 14.10.2011 р. за ініціативою відповідача, тому останній зобов'язаний сплатити суму боргу в сумі 25531,12 грн. за користування послугами ПрАТ СК «Арма»за період з 01.10.2011р. по 14.10.2011р. включно та нараховані на вказану суму заборгованості інфляційні втрати 1276,55 грн. та 3 % річних 260,20 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 28.02.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/008-12 та призначив її розгляд на 26.03.2012 р.

Від відповідача 21.03.2012 р. через канцелярію господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами, підтверджуючи викладені в ньому обставини, в якому відповідач позов визнає лише частково в сумі 22882,09 грн.

Присутній у судовому засіданні 26.03.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача заперечив проти позову, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 02.04.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 02.04.2012 р. представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої ПрАТ Страхова компанія «Арма»уточнює позовні вимоги в частині стягнення страхового платежу за період чинності Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р. з 01.10.2011 р. до 14.10.2011 р. та просить стягнути з відповідача 24223,02 грн. основного боргу, а також інфляційне збільшення боргу в сумі 121,12 грн. та 3% річних 246,88 грн. В іншій частині позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі. Також, представником позивача у судовому засіданні бли подані додаткові пояснення до позовної заяви та докази.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову в розмірі 202658,77 грн. з урахуванням уточнень позовних вимог.

Присутній в засіданні суду представник відповідача заперечив проти позову, з підстав раніше наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма»(за договором страховик) та Дочірнім підприємством «Кюне і ІІагель»(за договором - страхувальник) було укладено Договір № 015-70803971 добровільного медичного страхування (далі за текстом - договір страхування).

Згідно з пунктом 2.1., предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника/застрахованої особи, що не суперечать закону, пов'язані із здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб.

У відповідності до п.п. 3.2., 3.4. договору страхування, загальна кількість застрахованих осіб становить 283 особи, а сума загального страхового платежу за вказаним договором 785191,00 грн.

Відповідно до п.4.2. договору страхування, договір укладено строком з 00-00 01.01.2011 р. до 24-00 30.04.2012 р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1, 2 ст. 352 Господарського кодексу України передбачено, що страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Крім того, у відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі.

Статтею 983 Цивільного кодексу України встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Також, відносини сторін регулюються Законом України «Про страхування», який є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері страхування, відповідно має пріоритет у застосуванні до даного виду відносин.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Крім того, 23.06.2011 р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 6 до Договору добровільного медичного страхування №015-70803971 від 03.01.2011 р., якою внесено зміни до договору страхування, зокрема, до п. 3.2. та п. 3.4. договору, якими встановлено, що загальна кількість застрахованих осіб становить 298 особи, а сума загального страхового платежу за вказаним договором 830743,59 грн. Також, були внесені зміни до п. 4.1. договору страхування, яким передбачено, що загальний страховий платіж, зазначений у п. 3.4. даного договору, підлягає перерахуванню на поточний рахунок страховика протягом строку дії даного договору, відповідно до графіку, зазначеного у таблиці 2:

Розмір частин страхового платежу, грн.Строки сплати частин страхового платежу

1.157 038,20До 18 січня 2011 р.

1.1641,60До 25 січня 2011 р.

1.2.12 944,35До 10 лютого 2011 р.

2.176 122,49До 05 квітня 2011 р.

3.148 444,99До 01 липня 2011 р.

4.167 775,98До 01 жовтня 2011 р.

5.167 775,98До 01 січня 2012 р. Як вбачається з наданих відповідачем суду доказів, останній дотримався умов договору страхування в частині строків та розміру внесення страхових платежів, окрім четвертого та пятого страхових платежів у розмірі 167775,98 грн. кожний, які підлягали сплаті до 01 жовтня 2011 року та 01 січня 2012 року відповідно.

Натомість, листом від 01.09.2011 р. за вих. № КН-265/11 СО-J відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до рішення керівництва ДП «Кюне і Нагель»та керуючись пунктом 14.2.1. Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р., договір достроково припиняє свою дію з 01 жовтня 2011 року.

При цьому, позивач стверджує, що лист відповідача від 01.09.2011 р. за вих. № КН-265/11 СО-J, яким повідомлено про дострокове припинення дії Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р., був отриманий ПрАТ СК «Арма»лише 14.09.2011 р., а тому відповідно до приписів п. 14.2.1. договору страхування, щодо 30-денного строку, позивач погодився на дострокове припинення дії договору страхування з 14.10.2011 р. включно, про що письмово було повідомлено відповідача листом від 26.09.2011 р. за вх. № 2025/1. Одночасно, при наданні згоди на дострокове припинення дії Договору страхування відповідачу було вказано про необхідність дотримання останнім його зобов'язання в частині внесення страхових платежів до 14.10.2011 р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п. 14.2.1. договору страхування, про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону шляхом направлення рекомендованого листа не пізніше ніж за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії договору.

Таким чином, як вбачається зі змісту п. 14.2.1. договору, дата припинення договору повязується з повідомленням про це іншу сторону за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії договору та не повязується з датою отримання такого повідомлення іншою стороною.

Крім того, на підтвердження факту отримання листа відповідача від 01.09.2011 р. за вих. № КН-265/11 СО-J тільки 14.09.2011 р. позивачем надано витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції. Проте, даний доказ судом оцінюється критично, оскільки, як вбачається з витягу з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції, лист ДП «Кюне і Нагель»за вх. 1008/1 було добавлено між вхідними номерам № 1008 від 14.09.2011 р. та № 1009 від 15.09.2011 р., при цьому Журнал реєстрації вхідної кореспонденції є лише внутрішнім документом позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що п. 14.2.2. договору страхування передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору, за вимогою страхувальника, страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% від суми страхових платежів та фактичних страхових виплат, що були здійснені за договором.

Окрім цього, з умов Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р. не вбачається, що страхувальник зобовязаний сплатити страхові платежі до дати фактичного припинення дії договору.

Натомість п. 4.1. договору страхування, в редакції Додаткової угоди № 6 від 23.06.2011 р., чітко передбачені розміри частин страхового платежу та строки їх внесення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати страхового платежу в розмірі 167775,98 грн., строк внесення якого був встановлений до 01.10.2011 р.

Пункт 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування», як і підпункт а) пункту 7.5. договору страхування, зобов'язує страхувальника своєчасно вносити страхові платежі.

Таким чином, судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового платежу в розмірі 167775,98 грн. та відхиляються вимоги в частині стягнення страхового платежу за період чинності Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 р. з 01.10.2011 р. до 14.10.2011 р. у сумі 24223,02 грн., а також нараховані на вказану суму втрати від інфляції та 3% річних.

Також, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором страхування, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1902,99 грн. та інфляційні втрати в сумі 8388,78 грн., які нараховані з 01.01.2011 р. по 15.02.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції і 3% річних та зодовольняє їх за розрахунками позивача, доданим до позовної заяви в сумі 8388,78 грн. та 1902,99 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Арма»підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»(08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Садова, 26, код ЄДРПОУ 24596990) на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Арма»(03037, м. Київ, пр.-т Червонозоряний, 52; код ЄДРПОУ 21265671) 167775 (сто шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят пять) грн. 98 коп. основного боргу, 8388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 78 коп. втрати від інфляції, 1902 (одну тисячу дев'ятсот дві гривні) грн. 99 коп. 3% річних, 3561 (три тисячі пятсот шістдесят одну) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін