Рішення № 22502052, 02.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р. Справа № 13/025-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком Новий”, м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком”, м. Бориспіль

2) Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м. Київ

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр „ТОР”, м. Київ

про визнання припиненим договору

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №1/12/03 від 12.03.2012 р.;

від відповідача 1: ОСОБА_2.- довіреність б/н від 12.03.2012 р.;

від відповідача 2: ОСОБА_3. - довіреність №521 від 28.12.2011 р.;

від третьої особи: ОСОБА_2. - довіреність б/н від 04.01.2012 р.;

слухач: ОСОБА_4. - паспорт серії НОМЕР_1 від 03.10.1995 р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/025-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком Новий” (далі позивач) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком”, 2. Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр „ТОР” про визнання припиненим договору поруки № 33/71385-Лп/2615 від 27 листопада 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком», Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»(правонаступник ПАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково Виробничий центр «ТОР».

В обґрунтування своїх вимог позивач виходив з того, що 26.11.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»правонаступником якого є відповідач 2 та третьою особо був укладений кредитний договір №8/71385-Лп/2615. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 27.11.2007 р. між відповідачем 2 та відповідачем 1 був укладений договір поруки 33/71385-Лп/2615.

Оскаржуючи дійсність договору зазначеного договору поруки позивач зазначає, що в зв'язку з укладенням додаткової угоди № 4 від 27.10.2009 р. до Кредитного договору, обсяг відповідальності позивача збільшився, що, у відповідності до ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки. Крім того, обґрунтовуючи свою позицію щодо припинення договору поруки, позивач зазначає про те, що банк не звернувся до відповідача 1 як поручителя у встановлений чинним законодавством 6-місячний строк.

В судовому засіданні 26.03.2012 р. оголошувалась перерва до 02.04.2012 р. на 09.15, про що сторони були належним чином повідомлені.

26.03.2012 р. відповідач 2 надав суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги не визнає повністю в звязку з їх необґрунтованістю. Крім того, відповідач 2 надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

Відповідач 1 та третя особа письмових пояснень по суті спору не надали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

01 листопада 2011 року відділом державної реєстрації Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було зареєстроване ТОВ «Ріелком Новий»(код ЄДРПОУ 37954409), яке було створено шляхом виділення нового товариства з ТОВ «Ріелком»(код ЄДРПОУ 33498899).

Відповідно до розподільчого балансу ТОВ «Ріелком Новий»затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Ріелком»(протокол № 1/26-10/11 від 26.10.2011 року) та розшифровки основних засобів переданих ТОВ «Ріелком Новий»нежиле приміщення № 1а, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172 загальною площею 1551,80 кв. метрів та нежиле приміщення № 1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172 загальною площею 1126,60 кв. метрів передано ТОВ «Ріелком Новий»та обліковується ним на самостійному балансі товариства.

Як зазначає позивач під час підготовки документів необхідних для оформлення права власності на нежилі приміщення передані ТОВ «Ріелком Новий»в результаті реорганізації, позивачем було з'ясовано, що між ТОВ «Ріелком»як поручителем, ПАТ «Сведбанк»та ТОВ «НВЦ «ТОР»27 листопада 2007 року було укладено договір поруки № 33/71385-Лп/2615в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «НВЦ «ТОР»як позичальником за кредитним договором № 8/71385-Л2615 від 26 листопада 2007 року. Оскільки частина 3 статті 109 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа, що утворилася шляхом виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, позивач теж виступає поручителем за оспорюваним договором поруки.

Відповідно до ст. 353 Цивільний кодекс України порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ст. 509 Цивільний кодекс України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Відповідно до п. 1 договору поруки Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику в межах кредитної лінії згідно Кредитного договору № 8/71385-Лп2615 від 26 листопада 2007 року в сумі 5 000 000,00 дол. США. строком по 26 листопада 2010 року.

Пунктом 2 договору поруки визначено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Пункт 3 договору поруки передбачено, що відповідальність Поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно основного зобов'язання, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов'язанням.

27 жовтня 2009 року Боржник та Банк підписали додаткову угоду № 4 відповідно до якої доповнено кредитний договір п.7.5.1 наступного змісту:

«За внесення змін до договору (внесення змін не пов'язаних з подовженням строку користування кредитною лінією та збільшення ліміту кредитної лінії), що здійснюється за ініціативою Позичальника, останній сплачує Банку комісію в розмірі 5000,00 грн. комісія нараховується та сплачується в день підписання даної додаткової угоди до договору на розрахунковий рахунок.»

На думку позивача норма п. 7.5.1. збільшує обсяг відповідальності Поручителя, і укладення вищезазначеної додаткової угоди є підставою для припинення договору поруки № 33/71385 -Лп/2615.

З огляду на вищевикладене однією з підстав для припинення договору поруки є підписання додаткової угоди 27 жовтня 2009 року.

Проте, судом не приймаються зазначені твердження позивача з огляду на те, що як підтверджується виписками з рахунку, відкритого для обслуговування кредитної лінії, комісія, яка передбачена умовами додаткової угоди № 4, була сплачена Позичальником у повному обсязі.

Отже, враховуючи, що комісія згідно умов додаткового угоди № 4 була у повному обсязі сплачена Позичальником, не вбачається підстав для твердження про збільшення обсягу відповідальності Поручителя, а отже не вбачається підстав для визнання договору поруки припиненим з даних підстав.

Також, на думку позивача, оспорюваний договір поруки повинен бути припинений з наступної підстави.

Відповідно до п. 12 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони керуючись умовами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Відповідно до кредитного договору № 8/71385-Л/2615 від 26 листопада 2007 обов'язком позичальника є повернення грошових коштів за кредитною лінією в сумі 5 млн. дол. США траншами по 830 тис. дол. США починаючи з 11.01.2010 року та щомісячна сплата нарахованих відсотків.

За твердженнями позивача враховуючи, що станом на 20 лютого 2012 року позичальником тіло кредиту взагалі не поверталось починаючи з 28.02.2009 року, то строк виконання основного зобов'язання по поверненню коштів та по сплаті відсотків настав 28.02.2009 року.

Оскільки 01.04.2010 року Банком було направлено на адресу Поручителя копію листа-вимоги до Позичальника, а не вимогу до поручителя, то Банком пропущено строк звернення з вимогою до Поручителя і є всі підставу для припинення договору поруки.

Таким чином, судом встановлено, що при вирішенні переданого позивачем на вирішення суду спору принциповим є питання встановлення строку припинення забезпеченого порукою зобов'язання та предявлення відповідачу 1 як поручителю вимоги про виконання забезпеченого договором поруки зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.1 кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється до 26.11.2010 р.

Аналогічні ж умови передбачені і додатком №1 до кредитного договору.

Відповідно до листа судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" Верховний Суд України погодився з висновками судів про те, що КС "Довіра" пропустила строк пред'явлення вимоги до поручителів, оскільки він відповідає вимогам закону (частина 4 статті 559 ЦК України) і в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними. З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Спілкою або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (пункт 6) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. У зв'язку з наведеним у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів судами правомірно відмовлено. Разом з тим, суди помилково виходили з того, що порука припиняється, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, оскільки такий строк у кредитному договорі чітко визначений - строк повернення кредиту встановлено до 5 серпня 2003 року (пункт 1). Тому відмовити в позові треба було виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Суд вважає, що зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Тобто, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України). Отже, приписи наведеної норми передбачають, що кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання в межах шестимісячного строку.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки в договорі поруки не зазначено чіткого строку його дії, то, в даному випадку такий строк повинен визначатись через строк основного зобовязання, тобто в межах даної справи з 27.11.2010 р. по 26.05.2011 р. відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України.

В обґрунтування своєї позиції щодо направлення вимоги відповідачу 1 відповідач 2 посилається на листи вимоги №2246 від 01.04.2010 р., №5827 від 09.08.2011 р.,№5828 від 09.08.2011 р.

Дослідивши зазначені листи судом встановлено, що лист №2246 від 01.04.2011 р. хоча і направлений відповідачем 2 в межах строку встановленого п. 4 559 ЦК України, проте не може вважатися належним доказом заявлення вимоги до відповідача 1 як майнового поручителя третьої особи оскільки з його змісту вбачається, що вимогу про повернення заборгованості за кредитом заявлено лише до третьої особи, натомість відповідачу 1 направлена лише копія даного листа і вимог про повернень заборгованості за кредитним договором як поручителем третьої особи до нього не заявлено.

Що стосується листів вимог №5827 від 09.08.2011 р.,№5828 від 09.08.2011 р., то як встановлено судом, вони направлені відповідачу 1 поза межами строку передбаченого договором поруки визначеного через строк виконання основного зобовязання, тобто після 26.05.2010 р.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем 2 доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги суду не надано.

Згідно п.п.5 частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб судового захисту як припинення правовідношення.

Враховуючи зазначені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються пропорційно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати припиненим договір поруки №33/71385-Лп/2615 від 27 листопада 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелком», Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»(правонаступник -ПАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково Виробничий центр «ТОР».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком” (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14, оф. №505; код 33498899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком Новий” (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кім. 9, код 37954409) 536 (пятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

4.Стягнути Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В; код 19356840) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріелком Новий” (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кім. 9, код 37954409) 536 (пятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 06.04.2012 р.