Рішення № 22502050, 03.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 р. Справа № 6/028-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»до Білоцерківської міської дитячої поліклініки про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 15 від 05.01.2012 р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської дитячої поліклініки(далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договорами на постачання та споживання теплової енергії № 702 від 21 січня 2011 року в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 97123,04 грн.Додатково, за прострочення виконання зобовязання, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2004,62 грн., 3% річних в розмірі 382,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі 194,25 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 березня 2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03 квітня 2012 року.

03 квітня 2012 року у судове засідання представник відповідача не зявився, проте через канцелярію господарського суду Київської області подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині основного боргу визнав у повному обсязі, проти задоволення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечував.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

21 січня 2011 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”(за договором теплопостачальна організація) та Білоцерківською міською дитячою поліклінікою (за договором - споживач) укладено договір постачання та споживання теплової енергії за №702.

Згідно пункту 1.1 договору предметом договору є надання споживачеві теплової енергії.

Відповідно до пункту 1.2 договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобовязується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

У відповідності до пункту 1.3 договору ціна договору становить 768900,00 грн.

Згідно пункту 2.3 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Відповідно до пункту 6.4 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених у пункті 6.4 договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалюваного періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків до повного здійснення останніх.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були надані послуги відповідно до акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року на загальну суму 97123,04 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Копія зазначеного акту приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії наявна в матеріалах справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження надання послуг по договору№ 702 від 21 січня 2011 року є актприймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії.

Отже, із зазначеного акту вбачається, що сторонами підписано акт без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості наданих послуг.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умов договору, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, в відзиві на позовну заяву від 29.03.2012 року № 240 відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнав у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що сума основного боргу підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку про підставність вимоги про стягнення основного боргу, а отже про задоволення останньої.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 2004,62 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 15 січня 2012 року по 02березня 2012 року, становить 1979,71 грн.

Водночас, частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим,виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що відповідач - Білоцерківська міська дитяча поліклініка є лікарняним закладом, а саме дитячою поліклінікою, яка займається медичним обслуговуванням здорових та лікуванням хворих дітей та, як комунальнийзаклад фінансується з держаного бюджету України, суд вважає за необхідне у порядку ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованих санкцій на 50 відсотків, що за розрахунком суду складає 989,86 грн.(1979,71грн. 50% = 989,86 грн.).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2004,62 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 989,86 грн. З цих підстав, в іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 1014,76грн. пені, суд відмовляє.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 382,28 грн. та інфляційних втрат у сумі 194,25 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківської міської дитячої поліклініки(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 69, код 01994600) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) 97123 (девяносто сім тисяч сто двадцять три) грн. 04 коп. заборгованості, 989 (девятсот вісімдесят девять) грн. 86 коп. пені, 194 (сто девяносто чотири) 25 коп. інфляційних втрат, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 28 коп. 3% річних та 1939 (одну тисячу тридцять девять) грн. 59 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз