Рішення № 22502015, 03.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. Справа № 5010/90/2012-9/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М. при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306

до відповідача Територіального управління МНС України в Івано-Франківській області, вул. І.Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76000

про визнання договору № А201103975 від 23.12.2011 року та додатку № 1 до договору укладеними

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 62/1-208 від 02.12.2010 року; паспорт серія НОМЕР_1 від 14.11.1997 року)

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 92/0-37 від 24.01.2012 року; паспорт серія НОМЕР_3

від відповідача: Устимчук Оксана Ігорівна - представник, (паспорт серія НОМЕР_2 від 21.11.2007 року)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про визнання договору між ТзОВ "Карпатнафтохім" та Територіальним управлінням МНС України в Івано-Франківській області "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 23.12.2011 року та додатку № 1 до даного договору укладеними в редакції, запропонованій позивачем.

27.03.12 року позивачем у справі подано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог вих. № 92/0-82 від 26.03.12 року, в якій позивач просить суд: визнати договір між ТзОВ "Карпатнафтохім" та Територіальним управлінням МНС України в Івано-Франківській області "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 27.03.2011 року укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

02.04.12 року позивачем у справі подано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог вих. № 92/0-86 від 30.03.12 року, в якій позивач просить суд: спонукати Територіальне управління МНС України в Івано-Франківській області укласти договір між ТзОВ "Карпатнафтохім" та Територіальним управлінням МНС України в Івано-Франківській області "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 27.03.2012 року, в редакції наведеній у заяві ТзОВ "Карпатнафтохім" про уточнення позовних вимог № 92/0-82 від 26.03.12 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищевказана заява позивача про уточнення позовних вимог не приймається судом до розгляду, оскільки подана суду після початку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.12 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 11.04.12 року.

В судовому засіданні 27.03.12 року оголошувалась перерва до 03.04.12 року, про що сторони повідомлялись належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що три виробничі установки ТзОВ "Карпатнафтохім" включені до "Державного реєстру об"єктів підвищеної небезпеки", оскільки на вказаних об"єктах використовуються, виготовляються, переробляються та зберігаються небезпечні речовини у значній кількості, що може спричинити надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Представник позивача із посиланням на приписи Закону України "Про пожежну безпеку" зазначив, що позивач, як власник об"єктів, зобов"язаний "створювати... відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу".

На підставі Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою КМУ України № 508 від 26.07.1994 року, відповідно до якого підрозділи ДПО створюються в населених пунктах, а також на підприємствах..., які мають... підвищену пожежну безпеку на підставі договорів, позивач листом № 10/95-к 23 від 23.12.11 року звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір, направивши два примірники договору "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 23.12.2011 року з додатками, підписані та скріплені печаткою позивача.

Однак, 03.01.12 року позивач одержав лист відповідача про підписання ним нової редакції додатку № 1 до договору та Договору з протоколом розбіжностей від 28.12.11 року, в якому внесено зміни щодо окремих пунктів договору. Недосягнення згоди щодо окремих пунктів договору і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. В обгрунтування заперечень зазначив, що пункти договору, які пропонує позивач, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, а саме: Положенню про Державну пожежну охорону, затвердженому постановою КМУ України № 508 від 26.07.1994 року (пункти 1, 3, 5); СНиП ІІ-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий", Положенню про Міністерство надзвичайних ситуацій, затвердженому Указом Президента України№ 402 від 06.04.11 року тощо. За таких обставин, відсутні правові підстави укладати договір в редакції, запропонованій позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно приписів ст. 1, 9 Закону України "Про об"єкти підвищеної небезпеки" три виробничі установки ТзОВ "Карпатнафтохім" ("Етилену і поліетилену", "Вінілхлориду і каустичної соди", "Полівінілхлориду суспензійного") включені до "Державного реєстру об"єктів підвищеної небезпеки", оскільки на вказаних об"єктах використовуються, виготовляються, переробляються та зберігаються небезпечні речовини у значній кількості, що може спричинити надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи , а також орендарі зобов'язані створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 27 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою КМУ України № 508 від 26.07.1994 року підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах, в установах та на інших об'єктах незалежно від форм власності, які мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку. Підрозділи Державної пожежної охорони для організації та здійснення охорони від пожеж або пожежно-технічного обслуговування підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів утворюються в порядку, визначеному МНС.

На підставі вищевказаного Положення про Державну пожежну охорону позивач листом № 10/95-к 23 від 23.12.11 року звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір, направивши два примірники договору "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 23.12.2011 року з додатками, підписані та скріплені печаткою позивача.

Однак, 03.01.12 року позивач одержав лист відповідача про підписання ним нової редакції додатку № 1 до договору та Договору з протоколом розбіжностей від 28.12.11 року, в якому внесено зміни щодо окремих пунктів договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу пропозицію щодо укладення спірного договору, проте останнім не були вчинені дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, які б засвідчили його бажання укласти договір, а отже пропозиція не була прийнята і сторони не досягли згоди з усіх істотних умов спірного договору.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання укладеним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зі змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України випливають цивільні права й обов'язки, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєктів господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав передбачених законодавством; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій: застосування оперативно-господарських санкцій: застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Кодексом, іншими законами.

В разі, якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту про визнання укладеним договору.

Чинним законодавством в окремих випадках передбачений такий спосіб захисту, як зобовязання укласти договір, так, зокрема, якщо обовязковість укладення договору чітко передбачена законом або зобовязання укласти певний договір випливає з укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та зеперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 626, 627, 638 ЦК України, ст. 20, 180 ГК України, ст. 1, 33, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306 (ідентифікаційний код 33129683) до відповідача Територіального управління МНС України в Івано-Франківській області, вул. І.Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 08588719) про визнання договору між ТзОВ "Карпатнафтохім" та Територіальним управлінням МНС України в Івано-Франківській області "Про створення на об"єктах ТзОВ "Карпатнафтохім" Державної пожежної частини управління МНС в Івано-Франківській області № А201103975 від 23.12.2011 року та додатку № 1 до даного договору укладеними в редакції, запропонованій позивачем.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фанда О. М.

Повне рішення складено 06.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Олейняш Е. М. 06.04.12