Ухвала суду № 22501519, 21.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р.Справа № 2-а-1765/09/1470 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року по справі за позовом Колгоспу «Прометей»до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Снігурівська міжрайонна Державна податкова інспекція у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року адміністративний позов задоволений частково та визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2009 року №0002261701/0 та № 0000082301/0, в іншій частині позову відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Колгосп «Прометей»надав письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 25 березня 2009 року проведено документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за результатами якої складений акт №22/2300-02126484

02 квітня 2009 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 02.04.2009р. №002261701/0 на суму –68 807,16 грн.; від 02.04.2009р. №0000092301 на суму 2 500грн.; від 02.04.2009р. №000082301/0 на суму 16 053,0 грн.; від 02.04.2009р. №0000102301/0 на суму 10 002 грн.

Суд першої інстанції встановив, що при проведенні перевірки виявлено порушення норм ст..44 Закону України від 25.06.1991 року №1264/ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.2 п. «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п. 2.1. Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекобезпеки від 19.07.1999 року №162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України09.08.1999 року №544/3837 та донараховано на цих підставах 5875,24 грн.

На підставі встановленого порушення винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року та визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 5875,24 грн., за штрафними санкціями 4127,62 грн., усього 10002,86 грн., по якому позивач сплатив 5875,24 грн. заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Суд встановив, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року не підлягають задоволенню,оскільки по суті правопорушення позивач не навів доводів неправомірності оспорюваного рішення, а фактична сплата заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища додатковим є доказом визнання факту порушення.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2005 року №637 в частині звітування та повернення готівки в касу з порушенням встановлених термінів на загальну суму у 2007 р.-5000 грн., у 2008 р.- 5000грн. На підставі виявлення даного факту відповідач видав податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року яким на підставі абзацу 4 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосував штрафні санкції в сумі 2500 грн..

Суд першої інстанції встановив, що ні в позовній заяві, ні в доповненнях до позовних вимог, позивачем необґрунтовано протиправність податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року, позивач фактично не заперечує проти встановленого порушення, доказів, всупереч вимогам ч.1 статті 71 КАС України, протиправності прийнятого рішення не навів.

Податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року прийняте на підставі норм діючого законодавства України, штрафні санкції застосовані правомірно, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року задоволенню не підлягають.

          Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000082301/0 від 02.04.2009р. на загальну суму 16 053,00 грн., суд першої інстанції встановив, що відповідач при прийнятті зазначеного рішення взяв до уваги висновки встановлені актом перевірки, відносно безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за придбанні будівельні матеріали (в січні 2006р. –будівельний ліс, в березні 2006р. труби та фундаментні блоки) та, також придбану оргтехніку, на суму 11309 грн. в тому числі ПДВ 1884,83 грн. у зв’язку з чим, позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 16053 грн., з них за основним платежем 10702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5351 грн.

Відповідно до висновків, які містяться в акті перевірки від 25.03.2009р., вказані будівельні матеріали та оргтехніка використанні не в оподаткованих операціях, а саме будівельні матеріали на будівництво спорткомплексу. В результаті зменшення податкового кредиту відповідачем донараховано позивачу податкове повідомлення зобов’язання з податку на додану вартість в січні 2006р. –3 067 грн., в березні 2006р. –4 118 грн.

Суд першої інстанції встановив, що висновок відповідача про те, що будівництво спорткомплексу та купівля оргтехніки не є оподаткованою операцією та здійснено поза межами господарської діяльності-ревізорами-інспекторами відповідача обґрунтовано тим, що основним видом діяльності позивача є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції.

Статутом колгоспу «Прометей»передбачений такий вид господарської діяльності, як надання різного виду послуг, що не суперечить цілям передбаченим статутом колгоспу.

Суд першої інстанції встановив, що доводи відповідача є такими, що не ґрунтуються на діючих нормах законодавства України, оскільки - основний вид діяльності юридичної особи позивача не свідчить про відсутність у позивача правосуб’єктності щодо отримання прибутку від здійснення інших видів господарської діяльності, до якої може в тому числі відноситись, здавання в оренду приміщень, стягнення плати за надання певного виду послуг (спортивних в тому числі).

Суд першої інстанції встановив, що відповідач протягом 1095 днів не нарахував позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2006р, у зв’язку з чим позивач є вільним від такого податкового зобов’язання.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не правомірно виключив із податкового кредиту позивача за липень 2008р. податок на додану вартість, сплачений при купівлі оргтехніки на суму 11 309 грн., оскільки вказана оргтехніка використовується позивачем для господарських операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, а саме при наданні послуг по проведенню зборів дітей-спортсменів.

Також суд першої інстанції встановив невідповідність обставинам справи твердження відповідача неправомірності включення позивачем до податкового кредиту в травні 2007р. 1 633 грн. податку на додану вартість, оскільки це спростовується податковою накладною №195 від 30.05.2007р. на суму 800 грн. в тому числі податку на додану вартість 1 633 грн.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 02.04.2009р. на загальну суму 16 053,00 грн., є необґрунтованим та протиправним, і підлягає скасуванню.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 від 02.04.2009р., яким позивачу донараховано 22 935,72 грн. податку з доходів фізичних осіб та визначено 45871 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції встановив, що висновки акту в частині встановлення порушення п.3.4 статті 3 та пункту 4.2.9 п.4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб»ґрунтуються на припущеннях та не повному дослідженні всіх обставин при проведенні перевірки, оскільки перераховані позивачем за навчання ОСОБА_1 2100 грн. яка перебувала у трудових відносинах з позивачем, за навчання ОСОБА_2 2840 грн. та 2860 грн. за навчання ОСОБА_3, є позичкою та повернуті позивачеві.

Суд першої інстанції встановив помилковість висновків акту перевірки про порушення позивачем п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», оскільки виплата матеріальної допомоги ОСОБА_4 в сумі 4000 гривень, який не є працівником колгоспу позивача є допомогою наданою Рівненській обласній федерації аматорського кікбоксінгу України для поїздки ОСОБА_4 в складі збірної України на чемпіонат світу з кікбоксінгу, яка була повернута позивачеві.

Суд першої інстанції встановив недоведеність висновку акту перевірки щодо заниження колгоспом «Прометей» суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на 22935,65 грн., внаслідок порушення п.3.4. ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р.

Суд першої інстанції встановив, що, суть даного порушення на думку відповідача, полягає в тому, що за умовами договорів оренди земельних ділянок господарство розраховувалось з пайщиками як продукцією власного виробництва так і готівкою.

Суд першої інстанції в судовому засіданні за допомогою пояснень сторін, свідків, дослідження письмових доказів, встановив фактично, що оплата за умовами договору нараховувалась у грошовій формі, однак частково інша сторона договору отримувала за власним бажанням в готівці, а частину придбавала у позивача продукцію за рахунок нарахованих коштів. Сплата за договорами оренди продукцією власного виробництва фактично не відбувалась, з взаємною угодою сторін, орендодавець фактично придбавав у орендаря (позивача) товари, в тому числі і не власного виробництва.

Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем-колгоспом «Прометей»вимог статей 3, 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р., не підтверджені первинними документами відповідно до вимог п. 1.7. ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суперечать фактичним обставинам справи встановленим в ході судового розгляду.

Суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення №0002261701/0 від 02.04.2009р., яким донараховано 22 935,72 грн. податку з доходів фізичних осіб та визначено 45871 грн. штрафних санкцій є необґрунтованим, протиправним, і підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що в період з 27 лютого по 20 березня 2009 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами перевірки складений акт №22/2300-02126484 від 25 березня 2009 року.

02 квітня 2009 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №002261701/0 на суму –68 807,16 грн.; №0000092301 на суму - 2500 грн.; №000082301/0 на суму - 16 053,0 грн.; №0000102301/0 на суму - 10 002, грн.

При проведенні перевірки виявлено порушення норм ст.44 Закону України від 25.06.1991 року №1264/ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.2 п. «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п. 2.1. Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекобезпеки від 19.07.1999 року №162/379, за реєстр в Міністерстві юстиції 09.08.1999 року №544/3837 та донараховано на цих підставах 5875,24 грн.

На підставі встановленого порушення винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року та визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 5875,24 грн., за штрафними санкціями 4127,62 грн., усього 10002,86 грн., по якому позивач сплатив 5875,24 грн. заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 02.04.2009 року не підлягають задоволенню, оскільки по суті правопорушення позивач не навів доводів неправомірності оспорюваного рішення, а фактична сплата заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища додатковим є доказом визнання факту порушення.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2005 року №637 в частині звітування та повернення готівки в касу з порушенням встановлених термінів на загальну суму 2007 р.-5000 грн., 2008 р.- 5000грн. На підставі виявлення даного факту відповідач видав податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року яким на підставі абзацу 4 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосував штрафні санкції в сумі 2500 грн..

Суд першої інстанції правильно встановив, що податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року прийняте на підставі норм діючого законодавства України, штрафні санкції застосовані правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року задоволенню не підлягають, оскільки ні в позовній заяві, ні в доповненнях до позовних вимог, позивачем необґрунтовано протиправність податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 02.04.2009 року, позивач фактично не заперечує проти встановленого порушення, доказів, всупереч вимогам ч.1 статті 71 КАС України, протиправності прийнятого рішення не навів.

З урахуванням положень п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 3, ст. 62 ГК України, Статуту колгоспу «Прометей», суд першої інстанції правильно встановив, що доводи відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, оскільки - основний вид діяльності позивача не свідчить про відсутність у нього правосуб’єктності щодо отримання прибутку від здійснення інших видів господарської діяльності, до якої може в тому числі відноситись, здавання в оренду приміщень, стягнення плати за надання певного виду послуг (спортивних в тому числі).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протягом 1095 днів не нарахував позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2006р, у зв’язку з чим позивач є вільним від такого податкового зобов’язання.

Також правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності виключення відповідачем із податкового кредиту позивача за липень 2008р. податок на додану вартість, сплачений при купівлі оргтехніки на суму 11 309 грн., оскільки вказана оргтехніка використовується позивачем для господарських операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, а саме при наданні послуг по проведенню зборів дітей-спортсменів.

Правомірності включення позивачем до податкового кредиту в травні 2007 р. 1 633 грн. податку на додану вартість, підтверджено податковою накладною №195 від 30.05.2007р. на суму 800 грн. в тому числі податку на додану вартість 1 633 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 02.04.2009 р. на загальну суму 16 053,00 грн., підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0002261701/0 від 02.04.2009р., яким позивачу донараховано 22 935,72 грн. податку з доходів фізичних осіб та визначено 45871 грн. штрафних санкцій.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості висновків акту перевірки про порушення позивачем п.3.4 ст. 3, пп.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», оскільки перераховані позивачем за навчання ОСОБА_1 2100 грн. яка перебувала у трудових відносинах з позивачем, за навчання ОСОБА_2 2840 грн. та 2860 грн. за навчання ОСОБА_3, є позичкою та повернуті позивачеві; матеріальна допомога ОСОБА_4 в сумі 4000 гривень, який не є працівником колгоспу позивача є допомогою наданою Рівненській обласній федерації аматорського кікбоксінгу України для поїздки ОСОБА_4 в складі збірної України на чемпіонат світу з кікбоксінгу, яка повернута позивачеві.

Фактична оплата за умовами договору оренди земельних ділянок нараховувалась у грошовій формі, але частково інша сторона договору отримувала за власним бажанням в готівці, а частину придбавала у позивача продукцію за рахунок нарахованих коштів. Сплата за договорами оренди продукцією власного виробництва фактично не відбувалась, за взаємною угодою сторін, орендодавець фактично придбавав у орендаря (позивача) товари, в тому числі і не власного виробництва.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

          Повний текст судового рішення складений 27 березня 2012 року.

Головуючий: суддя                                                   С.Д Домусчі

суддя                                                   В.О. Скрипченко

суддя                                                   Л.П. Шеметенко