Рішення № 22495798, 03.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2012Справа №5002-15/43-2012 За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 26)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Авто-Експрес» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 8, к. 3; ідентифікаційний код 34836741)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 70633,75 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №632/11.5.2 від 09.08.2010

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Відділення «Кримської регіональної дирекції» ПАТ «ВТБ Банк» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Авто-Експрес» про стягнення 70633,75 грн. на підставі кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006, а саме: 68351,12 грн. заборгованості по кредиту та 30% річних, 1444,01 грн. 3% річних та 838,62 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні представив суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 7042,03 грн. 30% річних, 13,90 грн. 3% річних та 172,67 грн. пені.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Даною заявою позивач зменшив розмір суми позову, однак, просить суд стягнути заборгованість та штрафні санкції за нові періоди які не були предметом спору, у звязку з чим, суд залишає дану заяву позивача без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи до судового засідання жодного разу не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З пункту 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» вбачається, що ПАТ «ВТБ Банк» є правонаступником всіх прав та обовязків АКБ «Мрія» (а.с.37).

22.08.2006 між АКБ «Мрія» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений кредитний договір №486-08-06 (а.с.7).

Також, між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 були укладені: додаткова угода №1 від 28.11.2008 до кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006 та договори про внесення змін до кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006 №2 від 01.07.2009, №3 від 23.11.2009 та №4 від 22.02.2010, якими змінювалися умови договору (а.с.8-15).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) на таких умовах:

-Сума кредиту 29654,00 доларів США;

-Строк кредитування 5 років (до 22.08.2011);

-Відсотки за користуванням кредиту 13% річних.

Згідно з умовами кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006 та додаткових угод до нього, банк надав Іоніну Е.І. грошові кошти кредиту у розмірі 29654,00 доларів США (а.с.90).

Умовами пункту 2.3 кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредит на купівлю автомобілю Toyota Camry в ПП «АгАвтоМоторс».

Згідно пункту 6.2 кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобовязань за кредитним договором та / або порушення умов договору, що забезпечує виконання зобовязань позичальником за кредитним договором, банк має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк повернення якого ще не настав та звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобовязань позичальника, вимагати виконання зобовязань за кредитним договором від поручителя.

Відповідно до пункту 7.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця 25 числа, виходячи із календарної кількості днів і суми залишку кредиту.

Згідно пункту 9.1 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.1 кредитного договору визначено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

У звязку неналежним виконанням позичальником своїх зобовязань по кредитному договору, банк звертався до Іоніна Е.І. з вимогою №1406/2000-08-2 від 29.10.2010 про погашення заборгованості по кредитному договору. Позичальник отримав дану претензію, але кошти банку не повернув (а.с.25).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №486-08-06 від 22.08.2006, між ВАТ «ВТБ Банк» (Банк) та ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (Поручитель) був укладений договір поруки №07.02-10-ДП03 від 22.02.2010 (а.с.16-17).

Згідно пункту 1 договору поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати по борговим зобовязанням Іоніна Е.І. які виникають з умов кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006.

Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником грошових зобовязань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи частково.

Банк звертався до поручителя з вимогою №1457/2000-08-2 від 18.09.2011 про сплату заборгованості за кредитним договором. Поручитель отримав дану претензію, але кошти банку не повернув (а.с.24).

Невиконання ТОВ «Крим-Авто-Експрес» зобовязань по договору поруки за кредитним договором стало приводом для звернення банку з даним позовом до суду про стягнення в примусовому порядку 70 633,75 грн. на підставі кредитного договору №486-08-06 від 22.08.2006, а саме: 68 351,12 грн. заборгованості по кредиту та 30% річних, 1 444,01 грн. 3% річних та 838,62 грн. пені.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення банку з даним позовом до суду, з 21.02.2012 по 27.02.2012 позичальником була погашена заборгованість по кредитному договору, що підтверджується: заочним рішенням Ялтинського міського суду від 07.12.2011 по справі №2-3029/2011, постановою державного виконавця по закінченню виконавчого провадження згідно даного рішення, виписками банку за відповідний період, довідкою банку №404/200-2 від 15.02.2012 та не заперечується представником банку у судовому засіданні.

Приписами пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, зокрема у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 68351,12 грн. заборгованості по кредиту та 30% річних підлягає припиненню, у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки боржником сума заборгованості в цій частині перед банком погашена.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1444,01 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Пунктом 9.1 кредитного договору встановлений інший розмір процентів який передбачений законом, відповідно до якого, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Позичальником вже були сплачені позивачу 30% річних, у звязку з чим, вимоги позивача про стягнення 1444,01 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Також, позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 838,62 грн. пені за період з 29.09.2010 по 13.12.2011; заявою від 13.02.2012 позивач просить суд стягнути з відповідача 382,40 грн. пені за період з 14.06.2011 по 13.12.2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.03.2012 на позивача був покладений обов'язок визначитися з сумою стягнення, документальне обґрунтування позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні представив суду заяву в якій просить суд стягнути з відповідача 172,67 грн. пені за період з 20.08.2011 по 26.02.2012.

Отже, позивач без поважних причин не представив належних затребуваних в нього судом доказів та змінив період стягнення пені.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає залишення господарським судом позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджають повному та всебічному розгляду справи, суд не може розглянути позовні вимоги про стягнення з відповідача 838,62 грн. пені по суті, тому вважає за необхідне залишити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 838,62 грн. пені без розгляду.

Залишення позовних вимог без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з позовом до господарського суду у загальному порядку.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподілити згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пункт 1-1 частини 1 статті 80, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Заяву позивача про зменшення позовних вимог залишити без задоволення.

2.В частині стягнення 68351,12 грн. заборгованості по кредиту та 30% річних провадження у справі припинити.

3.В частині стягнення 1444,01 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

4.В частині стягнення 838,62 грн. пені позов залишити без розгляду.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.04.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.