Рішення № 22472969, 02.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2012

Справа №5002-28/247-2012

За позовом – Комунального підприємства «Мирний – наш дім», смт. Мирний, м. Євпаторія.

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк», м. Феодосія.

Про стягнення 17 678,45 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Комунальне підприємство «Мирний – наш дім» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» про стягнення 17 678,45 грн., з яких основний борг у розмірі 17 538,00 грн. (за проживання робітників підприємства), збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 52,61 грн., 3% річних у розмірі 87,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати наданих послуг за договором на право проживання в пансіонаті «Мирний» від 01.06.2011р.

30 березня 2012р. від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить винести рішення у справі за відсутності представника на підставі наявних документів. Також, позивач надав суду акт звірки розрахунків, примірник якого направляв відповідачу.

Представник відповідача у засідання суду п’ять разів не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 21). При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та за адресою зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року між Комунальним підприємством «Мирний – наш дім» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (наймач) укладено договір на право проживання в пансіонаті «Мирний» (а. с. 5).

Відповідно до п. 1.1 договору, власник надає представнику наймача житлові кімнати № 38 на 3 ліжко/місце; № 39/49 на 3+2 ліжко/місце; № 41/48 на 3+2 ліжко/місце, в пансіонаті «Мирний», який розташовано за адресою: смт. Мирний, вул. Шкільна, буд. № 14-а, в тимчасове користування строком на один рік.

Розділом 2 визначені обов’язки власника, зокрема, здійснювати обслуговування будівлі пансіонату, забезпечувати роботу технічного обладнання у відповідності з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території № 76 від 25.08.2000р. (п. 2.1); надавати комунальні та інші послуги за тарифами та розцінками, погодженими з органом місцевого самоврядування та у відповідності з нормами діючого законодавства (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1 договору, наймач тимчасового житла зобов’язаний використовувати надане житлове приміщення у відповідності з його цільовим призначенням.

Відповідно до п. 3.5 договору, надання права проживання в пансіонаті здійснюється після передоплати на весь строк проживання. При тривалому проживанні (більш ніж 30 днів) передоплата має бути здійснена не менш ніж за місяць вперед. У випадку передчасного звільнення зайнятих житлових приміщень наймач має право вимагати перерахунку плати за фактичний час проживання.

Цей договір укладається з 01 червня 2011р. по 01 червня 2012р. та вступає в силу з дня його підписання (п. 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав договірні зобов’язання належним чином, надавши працівникам відповідача обумовлені договором житлові приміщення, про що свідчить журнал реєстрації проживаючих в пансіонаті (а. с. 24-42).

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: за червень 2011р. на суму 7408,80 грн., за липень 2011р. на суму 6300,00 грн. (а. с. 40), за серпень 2011р. на суму 5622,40 грн., за вересень 2011р. на суму 8038,00 грн. (а. с. 41).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково сплатив зазначені рахунки, а саме: 12.08.2011р. – суму 4 950,00 грн. та 01.09.2011р. – 4 950,00 грн. (а. с. 73).

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 17 470,00 грн. (7408,80 + 6300,00 + 5622,40 + 8038,00 грн. – (4 950,00 + 4 950,00).

Викладене також вказано позивачем в акті звірки розрахунків (а. с. 86).

При цьому, суд не приймає як належний доказ акт звірки взаємних розрахунків № 674/2 від 17.11.2011р. (а. с. 7) з якого вбачається заборгованість відповідача у розмірі 17 538,00 грн., оскільки в останньому зазначена заборгованість відповідача починаючи з сальдо станом на 01.01.2011р. у розмірі 8084,00 грн., а також за січень-травень 2011р. на загальну суму 27 370,00 грн., в той час, як договір на право проживання в пансіонаті «Мирний», посиланням на який позивач обґрунтовує позовні вимоги, укладено сторонами 01 червня 2011р. Крім того, позивач пояснив, що сума у розмірі 32 016,00 грн., зазначена в акті у колонці «Кредит», сплачена відповідачем в рахунок погашення заборгованості за іншим договором на право проживання в пансіонаті «Мирний» від 01.06.2010 року.

Судом встановлено, що 16.08.2011р. господарським судом АР Крим у справі № 5002-1/2372-2011 за позовом КП «Мирний – наш дім» до ТОВ «Технопластк» винесено рішення (а. с. 94-97) щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором на право проживання в пансіонаті «Мирний» від 01.06.2010 року.

Таким чином, враховуючи характер відносин між сторонами, наявність двох договорів на право проживання в пансіонаті, а також існування спірних правовідносин за договором від 01.06.2010р., суд дійшов висновку, що акт звірки взаємних розрахунків № 674/2 від 17.11.2011р. не є доказом існування заборгованості саме у розмірі 17 538,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 17 470,00 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 52,61 грн. та 3% річних у розмірі 87,84 грн.

Позивач надав до позовної заяви розрахунок суми позовних вимог (а. с. 6), відповідно до якого сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції за листопад 2011р. складає 17,54 грн., а за грудень 2011р. – 35,07 грн., а разом 52,61 грн., а сума 3% річних складає 87,84 грн. за 61 день прострочення.

Крім того, 19.03.2012р. позивач надав суду уточнений розрахунок суми позовних вимог (а. с. 75-76), відповідно до якого позивачем перераховано лише суму 3% річних за 31 день, у зв’язку з чим зазначена сума складає 44, 69 грн.

Оглянувши вказані розрахунки, суд встановив, що вони не містять у собі відомостей про періоди нарахування позивачем суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних.

При цьому, умовами договору передбачено, що надання права проживання в пансіонаті здійснюється після передоплати на весь строк проживання. При тривалому проживанні (більш ніж 30 днів) передоплата має бути здійснена не менш ніж за місяць вперед (п. 3.5 договору). Як пояснив представник позивача, відповідачем не було здійснено передплату за проживання працівників.

Враховуючи зазначене, суд неодноразово просив відповідача надати розрахунок суми основного боргу, зазначивши період за який стягується заборгованість, докази часткової сплати відповідачем за договором від 01.06.2011р. та розрахунок суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та суми 3% річних, з зазначенням періодів, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України. Однак, позивач так і не зазначив дату, з якої у відповідача виникло зобов’язання по сплаті за договором, та з якої дати позивач розпочав розрахунок.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунків сум збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 52,61 грн. та 3% річних у розмірі 87,84 грн., у зв’язку з чим, у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

Аналогічна позиція щодо наслідків необґрунтованості розрахунку суми позову викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2011р. у справі № 5002-28/1408-2011 (а. с. 91-93).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми позову, а також не надав доказів сплати суми заборгованості у розмірі 17 470,00 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Представник відповідача п’ять разів не виконав вимоги суду та не забезпечив явку свого представника в судове засідання, тоді як така явка була визначена судом обов’язковою.

При цьому, саме неявка відповідача у судове засідання перешкоджала всебічному, повному та об’єктивному розгляду справи, оскільки відсутність у суду інформації про стан розрахунків між сторонами перешкоджала розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 року N 762/96, який є чинним на момент розгляду справи, встановлено розмір неоподатковуваного мінімуму у сумі 17,00 грн.

Ухвалами господарського суду АР Крим від 24.01.2012р., від 06.02.2012р., від 20.02.2012р., від 06.03.2012р. та від 22.03.2012р. явка представника відповідача визнавалася обов’язковою, крім того, відповідача було попереджено про наслідки застосування судом п. 5. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, відповідач не виконав вимоги суду, не забезпечив явку повноважного представника, у той час як відсутність останнього перешкоджала суду всебічно та об’єктивно дослідити обставини даної справи, з огляду на закінчення двомісячного строку розгляду справи, який продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач фактично зловживав процесуальними правами шляхом невиконання та ігнорування вимог суду, у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» в дохід державного бюджету штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів в сумі 1 700,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 590,52 грн., судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 02.04.2012р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 06.04.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (код ЄДРПО України 35034693) на користь Комунального підприємства «Мирний – наш дім» (код ЄДРПО України 30494844) 17 470,00 грн. основного боргу (за проживання робітників підприємства) та 1 590,52 грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 68,00 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 52,61 грн. та 3% річних у розмірі 87,84 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (код ЄДРПО України 35034693) в дохід Державного бюджету України суму штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, у розмірі 1700,00 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.