Постанова № 22495383, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" квітня 2012 р. Справа № 5015/4977/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012

у справі№5015/4977/11

господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

доПублічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

проповернення майна та стягнення 332 596,06 грн.

та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

провизнання частково недійсним договору, внесення змін до договору, визнання права на викуп в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача за зустрічним позовом повідомлений, але не з’явився;

відповідача за зустрічним позовом повідомлений, але не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" про повернення майна та стягнення 332 596,06 грн.

Публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" звернулось з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання частково недійсним додатку №3/2 від 14.04.2010 до додаткової угоди від 14.04.2010 до договору оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007, внесення змін до договору оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007, визнання права на викуп об’єктів лізингу за договором №313/0507 від 25.05.2007.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №5015/4977/11 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

ПАТ "Львівський холодокомбінат", не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №5015/4977/11 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 у справі №5015/4977/11 (судді: Н.А. Галушко, М.В. Краєвська, Г.В. Орищин) апеляційну скаргу ПАТ "Львівський холодокомбінат", на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України, повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.01.2012, ПАТ "Львівський холодокомбінат" (далі –скаржник) звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 у справі №5015/4977/11 скасувати та справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції, пославшись на п. 3 ст. 97 ГПК України та п. 32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 № 15, виходив з того, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 763,16 грн. не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Зокрема, апеляційний господарський суд вказав на те, що у зустрічному позові є три вимоги, одна з яких має майновий характер, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом просить: - визнати частково недійсним внаслідок укладення його під впливом помилки додаток №3/2 від 14.04.2010 до додаткової угоди від 14.04.2010 до договору оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007; - внести зміни до договору оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007 у зв’язку з істотною зміною обставин; - визнати майнове право ПАТ "Львівський холодокомбінат" на викуп об’єктів лізингу за договором №313/0507 від 25.05.2007 на умовах фінансового лізингу за ліквідаційною вартістю у розмірі 32 021,17 грн. З огляду на що, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність у зустрічному позові вимог як немайнового, так і майнового характеру, які повинні бути оплачені судовим збором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 № 15, положення якої відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 мають враховуватися при вирішенні питань, пов’язаних зі сплатою та поверненням судового збору та якою керувався суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України, зазначено наступне: "З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.".

Однак, зустрічна вимога скаржника про визнання права на викуп об’єктів лізингу за договором №313/0507 від 25.05.2007 на умовах фінансового лізингу за ліквідаційною вартістю не може бути віднесена до жодної з вище перелічених вимог.

Крім того, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання майнового права на викуп об’єктів лізингу за договором на умовах фінансового лізингу за ліквідаційною вартістю не може вважати вимогою майнового характеру, оскільки майновою вимогою є така, задоволення якої безпосередньо змінює майновий стан позивача. Однак, визнання за певною особою права на викуп не призводить до автоматичного набуття права власності на даний предмет викупу.

До того ж, в рішенні господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №5015/4977/11 в частині розподілу судових витрат зазначено, що зустрічна позовна заява не містить майнових вимог.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що зустрічний позов містить вимоги майнового характеру.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Враховуючи вище зазначене, апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги скаржника на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.

Таким чином, безпідставно повернувши апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд, всупереч статті 19 Конституції України, обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

За таких обставин, оскаржувану ухвалу господарського суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - передачі до Львівського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття її до розгляду.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 у справі №5015/4977/11 скасувати і справу передати до Львівського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги ПАТ "Львівський холодокомбінат" на рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №5015/4977/11.

Головуючий                                                            С.В. Мирошниченко

Судді:                                                                      Т.Л. Барицька

           О.О. Хрипун