Ухвала суду № 22492144, 09.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року справа №2а/0570/14189/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С. В. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 21.02.11р., ОСОБА_4 довіреність від 07.09.11р., ОСОБА_5 довіреність від 21.06.11р., ОСОБА_6 довіреність від 07.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р. у справі № 2а/0570/14189/2011 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Енерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р. у справі № 2а/0570/14189/2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Енерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2011р. № 0005841542, винесене Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі міста Донецька, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Група "Енерго" податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 15729195грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2011р. № 0003581540, винесене Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі міста Донецька, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Група "Енерго" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 19661494грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011р. та податку на прибуток за 1 квартал 2011р., за результатами якої складений акт від 18.05.2011р. № 4/15-3/355382005625 та згідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005841542 від 27.05.2011р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 15729195 грн., у тому числі основний платіж 15729194 грн., штрафні (фінансові) санкції 1грн.,

- № 0003581540 від 27.05.2011р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 19661494 грн., у тому числі основний платіж 19661493грн., штрафні (фінансові) санкції 1грн.

У п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В порушення наведених вимог акт перевірки був складений на підставі довідки №88/23-36621665 від 25.03.2011р. та матеріалів оперативних заходів з опитування директора ТОВ ТД «Східвугілля».

Під час розгляду скарги позивача відповідачем відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ ТД «Східвугілля», за результатами якої складено акт від 01.07.2011р. №902/23-32/35538207.

Рішенням ДПА у Донецькій області від 02.08.2011р. спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Підставою для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.32, п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат у 1 кварталі 2011р. у сумі 78645970 грн. та п.п.198.1, п.198.2 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у березні 2011р. в розмірі 15729194 грн. при здійсненні господарської операції з ТОВ ТД «Східвугілля».

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угоди, укладеної позивачем із зазначеним контрагентом, передбачені ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України. Податковий орган вважає, що оскільки у ТОВ ТД «Східвугілля» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якої діяльності, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не декларує податкові зобовязання, то це свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування податкового кредиту та валових витрат, за яким платник податку має право на включення до складу податкового кредиту та валових витрат суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню товару у ТОВ ТД «Східвугілля» позивачем до матеріалів справи було надано акти приймання-передачі вугільної продукції, залізничні квитанції про приймання вантажу (на зворотному боці яких міститься відповідна відмітка про право власності на вугілля ТОВ ТД «Східвугілля»), рахунки-фактури, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Оплата отриманої продукції була здійснена позивачем шляхом перерахування у березні 2011р. грошових коштів платіжними дорученнями та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (відшкодування витрат з повернення неякісної вугільної продукції) на суму 49172,56 грн.

Придбання товару знайшло своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Придбана вугільна продукція, в подальшому, була продана позивачем ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» на підставі договору від 01.02.2008р. №18е та додаткової угоди до нього №99 від 01.03.2011р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання якого був спрямований.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними . Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобовязань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Колегія суддів критично ставиться до пояснень директора ТОВ ТД «Східвугілля» Колодія А.Я., який в даній справі міг бути зацікавленою особою у мінімізації податкового тиску на засноване ним підприємство та приховуванні від оподаткування фактично проведених підприємством господарських операцій. Крім того, копія письмових пояснень, наданих начальнику ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька, не є належним доказом у розумінні ст.70 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р. у справі № 2а/0570/14189/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р. у справі № 2а/0570/14189/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 грудня 2011року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 грудня 2011року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок